Президент Гани, Нана Акуфо-Аддо, розпочав нову еру для ефективного управління ресурсами дикої природи в країні, підписавши Закон про управління ресурсами дикої природи 2024 року. Цей історичний крок позначає собою значний крок вперед у напрямку прогресивної охорони найцінніших природних ресурсів країни та забезпечення їхньої довгострокової стійкості.
Закон 1115, який був ухвалений парламентом Гани у липні 2023 року і вступив в силу після підписання Президентом у березні 2024 року, представляє собою важливий крок у напрямку сучасного управління дикою природою. Він не лише узгоджує попередні законодавчі акти, що стосуються охорони природи, але й враховує нові виклики та можливості в цій сфері.
Один з ключових аспектів нового закону – це його консолідація всіх законів, які стосуються дикої природи та охоронюваних територій. Раніше законодавство у цій сфері було роздрібненим та не завжди відповідало сучасним стандартам міжнародного управління природними ресурсами. Тепер же, завдяки Закону 1115, Гана має одну чітку правову базу для ефективного управління дикою природою.
Окрім того, новий закон передбачає стримуючі санкції за порушення правил управління природними ресурсами. Це створює механізми для посилення нагляду та забезпечення відповідальності за будь-які дії, які можуть загрожувати біорізноманіттю та екологічній стійкості країни.
Важливою складовою нового закону є його відповідність міжнародним конвенціям та угодам про охорону природи. Шляхом ратифікації цих угод, Гана виражає свою зобов’язаність збереженню та відновленню природних ресурсів на міжнародному рівні.
Не менш важливим є зазначення того, що новий закон надає можливість для участі місцевих громад у процесі управління природними ресурсами через створення територій управління ресурсами громад. Це створює умови для залучення місцевого населення до розробки та впровадження стратегій збереження природи, що відповідають їхнім потребам та інтересам.
Ухвалення Закону про управління ресурсами дикої природи 2024 року є кроком вперед для Гани в напрямку сталого та відповідального управління природними ресурсами. Це підтверджує зобов’язання країни перед майбутніми поколіннями зберегти і відновити найцінніші природні скарби країни для майбутніх поколінь.