Кліматичні зміни часто сприймаються як територія науки, технологій і державної політики. Тут говорять про викиди парникових газів, поглинання вуглецю, відновлення екосистем, супутниковий моніторинг та нові природоохоронні рішення. Але чи достатньо лише наукових знань, щоб змінити ставлення суспільства до природи?
Дедалі більше міжнародних ініціатив дають іншу відповідь: для довготривалих кліматичних дій необхідна культура.
Мистецтво, культурна спадщина, традиційні та корінні знання, місцеві історії, спогади людей про ліс – усе це може бути не другорядним доповненням до природоохоронної політики, а важливим інструментом її реалізації.
Особливо виразно це проявляється у сфері відновлення лісів. Адже ліс – це не тільки сукупність дерев, ґрунтів, вуглецю та біорізноманіття. Для людей він водночас є місцем пам’яті, частиною культурного ландшафту, джерелом історій і традицій та простором, з яким пов’язане життя цілих громад.
Від кліматичної науки – до кліматичної культури
Поняття «кліматичні дії, засновані на культурі» ґрунтується на простій, але важливій ідеї: культура здатна формувати цінності, поведінку та суспільне ставлення до екологічних проблем.
Культурно орієнтована програма кліматичних дій, декларацію якої представили на COP28, пропонує інтегрувати культуру у заходи, спрямовані одночасно на подолання кліматичної кризи та збереження біорізноманіття. Йдеться, зокрема, про мистецтво, культурну спадщину, знання корінних народів і традиційні практики.
На перший погляд може здатися, що між картиною художника, народною історією та програмою відновлення лісів немає прямого зв’язку.
Насправді він існує.
Наукові дані можуть переконливо пояснити, чому ліс потрібно відновлювати. Технології можуть показати, як саме це зробити. Але культура допомагає відповісти на інше питання: чому цей ліс важливий саме для людей, які живуть поруч із ним?
А без відповіді на це питання довготривала екологічна трансформація часто залишається складною.
Ліс потрібно не лише відновити – його потрібно зрозуміти
Показовим прикладом є інструментарій «Лісове оповідання та залучення до змін», створений у співпраці European Forest Institute (EFI), King’s College London та Prospex Institute у рамках фінансованого ЄС проєкту SUPERB.
Його основна ідея полягає в тому, що відновлення лісів залежить не лише від наукових доказів і технічних рішень.
Воно залежить також від значень, цінностей, спогадів і взаємовідносин людей із лісом.
Саме тому автори пропонують використовувати сторітелінг – мистецтво розповіді – як інструмент, здатний зробити процес відновлення лісів ближчим і зрозумілішим для суспільства.
Це не означає, що наукові аргументи стають менш важливими. Навпаки – вони отримують додатковий канал комунікації.
Людина може не запам’ятати статистику про площі деградованих лісів. Але вона запам’ятає історію про ліс, який колись ріс поруч із її селом. Про дерево, під яким зустрічалися кілька поколінь родини. Про місце, яке змінилося після пожежі, посухи чи вирубування.
Історія здатна перетворити абстрактну екологічну проблему на особисто значущу.
Чиї голоси ми чуємо, коли говоримо про ліс?
Інструментарій «Лісове оповідання та залучення до змін» пропонує цілком практичний підхід.
Йдеться про визначення того, чиї голоси та історії залишаються поза увагою, спільне створення наративів під час майстер-класів, прогулянок, роботи з візуальними матеріалами та слухання, залучення недостатньо представлених груп і використання діалогу для вирішення конфліктів.
Це важливий момент.
Відновлення лісу майже завжди відбувається на території, де вже існують певні інтереси. Тут можуть перетинатися позиції лісівників, місцевих жителів, землевласників, природоохоронних організацій, науковців, підприємців, рекреаційних користувачів та органів влади.
Іноді ці інтереси збігаються. Іноді – ні.
Тому ефективне відновлення – це не лише питання того, скільки дерев буде висаджено. Це також питання того, чи відчуватимуть люди свою причетність до майбутнього цього лісу.
Саме тут культура може стати інструментом діалогу.
Вона допомагає створювати емпатію, участь, спільну відповідальність і той колективний потенціал, без якого довготривалі кліматичні дії навряд чи будуть стійкими.
Художник у лісі: не прикраса, а учасник змін
Ще один цікавий напрям демонструє мережа NewLeaves, яка досліджує значення культурних і мистецьких практик у контексті відновлення лісів.
На основі чотирьох конкретних кейсів за участю мистецьких і лісових дослідників та практиків було сформульовано рекомендації щодо залучення художників до створення лісових територій.
І тут виникає принципово новий погляд.
Художник може бути не просто людиною, яка створює мистецький об’єкт у лісі. Він може бути учасником процесу формування самого бачення лісового простору.
Такі спільні проєкти, за наведеними у матеріалі прикладами, можуть сприяти збільшенню деревного покриву, формуванню глибших зв’язків людей із природою, розкриттю багатогранної цінності природи та залученню груп, які традиційно недостатньо представлені в управлінні земельними ресурсами.
Не менш важливо й те, що мистецтво здатне змінювати спосіб сприйняття лісу.
Ліс перестає бути лише територією для відпочинку або джерелом деревини. Він постає як частина спільного культурного простору – зі своїми історіями, символами, пам’яттю та майбутнім.
Висадити дерево – означає створити історію
У традиційному розумінні лісовідновлення можна описати досить просто: підготувати територію, висадити дерева, забезпечити догляд і дочекатися формування нового насадження.
Але культурний підхід ставить ширше питання: яким буде зв’язок людей із цим лісом через десять, п’ятдесят чи сто років?
Саме тому історії, метафори, мистецтво та спільне проєктування можуть допомогти по-новому осмислити лісонасадження та відновлення лісів.
Коли громада бере участь у створенні концепції майбутнього лісу, вона отримує не просто нову зелену територію. Вона отримує спільну справу та відповідальність за її майбутнє.
Це особливо важливо в умовах кліматичних змін, коли результат багатьох природоохоронних заходів неможливо побачити одразу. Дерево, посаджене сьогодні, працює на майбутнє, яке належатиме вже наступним поколінням.
Тому культура може стати своєрідним «містком» між поколіннями.
Культура і клімат: глобальний масштаб
Ідея поєднання культури та кліматичних дій виходить далеко за межі лісової тематики.
Глобальні ініціативи, зокрема Entertainment + Culture Pavilion, працюють на перетині культури та кліматичної політики. Створений на COP28, цей майданчик позиціонує мистецтво, розваги, культурну взаємодію та роботу з громадами як інструменти реагування на глобальні кліматичні виклики.
Його діяльність охоплює організацію заходів, формування стратегічних партнерств та популяризацію інноваційних культурних практик, здатних впливати на екологічну політику.
У цьому підході є важливий принцип: кліматична трансформація має відбуватися не лише через політичні рішення, а й через зміну суспільної культури.
Адже політика може встановити правила. Технології можуть запропонувати рішення. Але саме культура значною мірою визначає, що суспільство вважає цінним і заради чого готове змінювати свою поведінку.
Чому культура досі залишається «невидимою» для кліматичної політики?
Саме це питання порушує перший Глобальний культурний огляд для кліматичних дій (CGST).
Понад 50 представників культурної сфери, лідерів корінних народів, творчих професій, дослідників і політиків об’єдналися через Марракешський акселератор партнерства для підготовки першого консенсусного політичного документа такого типу.
Його мета – оцінити вплив, прогалини та можливості інтеграції культури у процеси UNFCCC, а також визначити конкретні шляхи для цього.
Головна проблема сформульована доволі чітко: культура досі значною мірою залишається поза межами кліматичної політики, хоча саме вона впливає на цінності, поведінку, суспільні наративи та системи турботи.
Тому Глобальний культурний огляд ставить три принципові запитання:
- де культура вже прискорює кліматичні дії;
- де її ігнорують, недостатньо фінансують або виключають;
- які докази, політики та механізми необхідні для повноцінної інтеграції культури у кліматичні заходи, адаптацію та забезпечення справедливості.
Це вже не питання виключно мистецької сфери. Це питання якості кліматичного управління.
Майбутнє лісів – це не лише технології
Для лісового сектору цей підхід відкриває особливо цікаві перспективи.
Європейський лісовий інститут планує й надалі розвивати проєкти, які інтегруватимуть мистецькі та культурні практики, а також місцеві погляди у наукову роботу й дослідження лісових питань.
Зокрема, у рамках проєкту EU Horizon TRANSFORMIT на початку 2027 року може стартувати новий Open Call, присвячений управлінню лісами та його ролі у збереженні більш біорізноманітних лісових екосистем.
Окремим напрямом стане проєкт BorealSoil, який має розпочатися у січні 2027 року. Він передбачатиме роботу чотирьох Living Labs, орієнтованих на бореальні ліси та агролісівницькі ґрунти. У межах різних робочих пакетів проєкту також концептуалізується мистецька ініціатива із залученням представників культурної сфери.
Отже, йдеться не про разову тенденцію, а про формування нового міждисциплінарного підходу.
Ліс, який ми відчуваємо
Сучасне лісівництво дедалі більше працює з точними даними. Супутники допомагають бачити зміни лісового покриву, цифрові системи – контролювати процеси, моделі – прогнозувати кліматичні ризики, а наукові дослідження – оцінювати стан екосистем.
Але навіть найдосконаліша технологія не відповість на питання: що цей ліс означає для людини?
Саме тому культура може стати важливою частиною сучасної лісової політики.
Розповідь здатна пояснити. Мистецтво – показати. Традиційне знання – зберегти досвід. Спільна творчість – об’єднати людей. А пам’ять – нагадати, що ліс часто існує значно довше за окреме покоління.
І в цьому полягає, мабуть, найважливіший урок культурно орієнтованих кліматичних дій.
Ліс неможливо відновити лише саджанцями. Його потрібно відновлювати також у свідомості людей.
Бо справжня стійкість починається не тоді, коли суспільство просто знає, що ліс важливий. Вона починається тоді, коли люди відчувають його цінність, бачать у ньому частину власної історії та готові відповідати за його майбутнє.
У добу кліматичних змін саме так наука, технології та культура можуть працювати разом – щоб створювати не просто нові ліси, а нове ставлення людини до лісу.
Джерело:
Огляд підготовлено Відділом аналітики у лісовій галузі ДП «ЛІАЦ» на основі матеріалів, що знаходяться на офіційному сайті EFI https://efi.int/article/what-culture-based-climate-action-and-why-does-it-matter-forests (дата доступу 11.09.2026)