Мілан знову стає лабораторією архітектурних інновацій. За сто днів до зимових Олімпійських ігор Milano Cortina 2026 італійська студія Carlo Ratti Associati (CRA) спільно із Salone del Mobile.Milano презентувала проект, який поєднав технологічну сміливість, естетику природи та філософію відповідального дизайну.

Це – автономний дерев’яний бівуак, створений із перехресно-ламінованої деревини (CLT), який спершу буде встановлено у Мілані як міський павільйон, а згодом – розібрано, перевезено гелікоптером і встановлено високо в Альпах як постійний гірський притулок.

Архітектура, що зливається з природою

Проект народився з 3D-сканувань альпійських скельних утворень, що визначили його біоморфну, «черепашкову» форму. Структура з CLT-панелей, ізоляції з аерогелю та металевого облицювання нагадує природний кристал, що виріс із гір. Цей підхід, за словами архітектора Карло Ратті, є прямою відповіддю на слова легендарного Джо Понті, який казав, що «архітектура має бути як кристал».

«Ми прагнули створити споруду, яка не нав’язується ландшафту, а є його продовженням. Наш бівуак – це спроба зробити архітектуру частиною природи, а не її вторгненням», – зазначив Ратті.

Рішення відмовитися від традиційних яскравих кольорів аварійних укриттів на користь природної палітри – ще один символ поваги до довкілля. Єдина деталь, яка контрастує із середовищем – червоний сигнальний ліхтар, що активується лише за умов обмеженої видимості.

Інтелектуальний притулок, здатний виживати поза мережею

Бівуак – це не просто архітектурний експеримент, а автономна інженерна система, що забезпечує власну енергію та воду. Його фотоелектрична панель потужністю 5 кВт у поєднанні з акумуляторним накопичувачем генерує електроенергію, а система конденсації повітря щодня отримує кілька літрів питної води просто з вологи атмосфери.
Окрім цього, притулок оснащено мінімальним мережевим підключенням для екстреного зв’язку – важливий елемент для альпіністів і рятувальників у високогірних районах.

CRA позиціонує цей павільйон як випробувальний стенд сталих технологій. Перед транспортуванням до Альп він функціонуватиме в Мілані, щоб перевірити ефективність систем автономності, витривалість матеріалів і реакцію громадськості на поєднання технології та природи.

Від міського павільйону до гірського притулку

Циклічний життєвий шлях проєкту – від міського виставкового об’єкта до постійного притулку – є втіленням нової парадигми адаптивної архітектури. Міланська фаза дозволить оцінити технічні характеристики, а альпійська – перевірить здатність споруди витримати екстремальні умови.

Завдяки використанню збірних модулів CLT, конструкцію можна швидко демонтувати, транспортувати гелікоптером і відновити на новому місці без втрати її функціональності. Це – приклад архітектури з нульовим відходом, де дизайн іде рука об руку з екологічною етикою.

Архітектура як відповідь на кліматичні виклики

Бівуак Карло Ратті – не лише об’єкт мистецтва, а практичний інструмент виживання у час кліматичних змін. Зростання туризму в Альпах та частіші природні катаклізми вимагають нових підходів до облаштування притулків. CRA пропонує модель, яку можна масштабувати – легку, енергоефективну, із низьким вуглецевим слідом.

Як підкреслює студія, цей проект є «вправою з циклічного дизайну», що поєднує етап тестування у міському середовищі з реальним впровадженням у природі. Такий підхід дозволяє перевірити не лише технічні параметри, а й соціальну сприйнятливість до сталих рішень.

Символ нової доби архітектури

Проект CRA – це більше, ніж архітектура. Це маніфест майбутнього, де цифрові технології, деревина та енергонезалежність об’єднуються в нову екосистему взаємодії людини й природи.
Він показує, що екологічна архітектура – це не компроміс, а напрям розвитку, де функціональність, краса й сталість стають невіддільними.

Бівуак Карло Ратті – це архітектурний експеримент, який втілює найвищі цінності сучасного мислення: повагу до природи, технологічну інновацію й соціальну відповідальність.

Якщо тест у Мілані підтвердить його ефективність, Альпи отримають не просто новий притулок, а символ епохи, де архітектура стає союзником природи.