Пожежі майбутнього більше не є гіпотезою з наукових звітів. Вони вже тут – у зведеннях новин, у статистиці втрат, у чорних слідах на супутникових знімках. Світ вступив у нову фазу взаємодії з вогнем, де старі правила більше не працюють, а ілюзія контролю коштує занадто дорого.
За даними ФАО, щороку у світі згорає близько 261 мільйона гектарів землі, майже половина з яких – ліси. Формально площі лісових пожеж у глобальному масштабі навіть зменшуються, але водночас зростає те, що справді лякає: екстремальні мегапожежі, які неможливо передбачити, локалізувати або швидко зупинити.
Рекорд, який згадується зі сльозами
2025 рік став жорстким підтвердженням: Європа увійшла в найгірший пожежний сезон за всю історію спостережень. Лише за кілька місяців у країнах ЄС згоріло понад 1 мільйон гектарів лісів.
Майже 40% цієї території – природоохоронні зони Natura 2000, тобто саме ті ландшафти, які мали б бути найкраще захищеними. Разом із лісами в атмосферу потрапило понад 41 мегатонну CO₂, удвічі більше, ніж роком раніше. Але ще тривожнішими є соціальні наслідки: кількість загиблих від лісових пожеж у ЄС уже перевищує число жертв терористичних актів.
Пожежний сезон більше не має чітких меж. Те, що колись тривало кілька літніх місяців, тепер розтягується майже на весь рік. Вогонь перестав бути епізодом – він став фоном.
Вогняний півострів
Найдраматичніші події розгорнулися на Піренейському півострові. Лише за два тижні серпня вогонь поглинув 585 тисяч гектарів, перетворивши Іспанію та Португалію на єдине гігантське багаття.
Пожежа поблизу португальського села Піодан стала найбільшою в історії країни – 65 тисяч гектарів за 11 днів. В Іспанії того ж дня зайнялося ще 37 тисяч гектарів.
Це були не просто стихійні лиха – це були системні провали, які оголили глибинну проблему європейського ландшафту.
Коли людина відступає, приходить вогонь
Попри зміну клімату, пожежники й лісівники наполягають: головна причина мегапожеж – не лише температура. Вона – у зникненні людини з ландшафту.
Масова урбанізація, занепад сільських територій, відмова від традиційного землекористування призвели до того, що 2,3 мільйона гектарів земель на Піренеях залишилися покинутими. За півстоліття кількість біомаси тут зросла на 160%.
Колишні пасовища й поля, які слугували природними протипожежними розривами, зникли. Там, де колись паслися кози й вівці, сьогодні накопичується пальне для майбутніх катастроф. Некерована «дика природа» в сучасних умовах – це не ідилія, а загроза.
Межа, за якою безсиле все
Сучасні пожежі переходять фізичний поріг керованості. Якщо інтенсивність перевищує 10 000 кВт/м³, жодна техніка вже не допоможе. Для порівняння: у Греції 2023 року цей показник сягнув 140 000 кВт/м³.
Теплова енергія пожеж у Португалії, за оцінками науковців, була в сотні разів потужнішою, ніж енергія атомної бомби в Хіросімі. У таких умовах питання «скільки ще літаків потрібно» звучить наївно.
Пастухи вогню і логіка профілактики
Недарма каталонські пожежники відповіли журналістам просто: «Нам не потрібно більше техніки. Нам потрібно більше кіз».
Каталонська програма «Ramats de Foc» – один із найяскравіших прикладів нової логіки. Вона поєднує пожежників, пастухів і громади, відновлюючи ландшафтну мозаїку з полів, луків і лісів.
Йдеться не про романтику минулого, а про економічно життєздатну модель: попит на сир, молоко, м’ясо й вовну з пожежонебезпечних регіонів створює стимул для повернення випасу. А випас – це зменшення пального для майбутніх пожеж.
До цього додається ще один інструмент – контрольоване випалювання. Вогонь, використаний розумно, стає союзником. Як каже прислів’я, вогонь – поганий господар, але добрий слуга.
Парадокс ефективного гасіння
Є ще один незручний парадокс: чим краще ми гасимо дрібні пожежі, тим більше пального накопичується для великих. Відкладена катастрофа стає лише масштабнішою.
Проблема в тому, що профілактика не фотогенічна. Камери люблять видовищні скидання води, а не роки тихої роботи з управління ландшафтом. Політично простіше позувати біля літака, ніж інвестувати у процеси, за які ніхто не отримає оплесків, бо катастрофа… не сталася.
Мільйон причин змінити підхід
Рекордний сезон 2025 року став болючою точкою неповернення. Документи EASAC, ініціативи Firelogue, Хартія пожеж G7 і декларації COP30 чітко говорять: без активного управління ландшафтами Європа приречена повторювати ці катастрофи.
І вогонь рухається на північ. Альпи, Центральна Європа, бореальні ліси вже входять у зону ризику. До кінця століття пожежна небезпека в Європі може подвоїтися.
Цей шлях добре знайомий країнам, які десятиліттями робили ставку на профілактику. Досвід державних лісів Польщі, що після 1992 року змогли уникнути масштабних пожеж, показує: безпека – це не витрати, а найдешевша страховка для лісу.
Замість післямови
Неможливо боротися з пожежами XXI століття стратегіями XX-го. Можна нескінченно збільшувати бюджети на гасіння – і щоразу програвати. А можна визнати просту істину: краще грам профілактики, ніж кілограм втручання.
Бо справжній героїзм – це не боротися з катастрофою, а зробити так, щоб вона не сталася.
Джерело: Огляд підготовлено відділом аналітики у лісовій галузі ДП «ЛІАЦ» на основі дослідження Яна Качмаровського (Департамент охорони лісів, DGLP, член EGFF – експертної групи Європейської комісії з питань лісових пожеж), що опубліковане в «Głos Lasu 01/2026» та знаходиться за посиланням https://www.lasy.gov.pl/pl/pro/informacje/glos-lasu/wydania-archiwalne/2026/gl_01_2026_lekki.pdf/view (дата доступу 02.02.2026)