У глобальній кліматичній та екологічній політиці ліси давно визнані одним із найефективніших природних рішень. Вони одночасно поглинають вуглець, зберігають біорізноманіття, стабілізують ґрунти й забезпечують засоби до існування мільйонам людей. Однак перше видання звіту «Стан фінансування лісів» (State of Finance for Forests, SFF) демонструє тривожну реальність: світ визнає цінність лісів на словах, але системно не готовий за них платити.
84 мільярди доларів замість необхідних 300
За даними звіту, у 2023 році глобальні фінансові потоки до лісів становили близько 84 мільярдів доларів США. Це менш ніж третина від того обсягу, який необхідний уже до 2030 року для досягнення цілей Ріо-де-Жанейрських конвенцій щодо клімату, біорізноманіття та деградації земель. За оцінками експертів, щорічні інвестиції в лісове господарство мають зрости понад утричі – до 300 мільярдів доларів США до 2030 року, а до 2050 року – майже до 500 мільярдів доларів.
Розрив у фінансуванні – 216 мільярдів доларів на рік – є не просто цифрою. Це індикатор системної дисфункції глобальної фінансової архітектури, яка досі не навчилася інтегрувати цінність природних екосистем у реальні інвестиційні рішення.
Держава фінансує, але не всюди і не рівномірно
Фінансування лісів у світі сьогодні залишається переважно державною справою. 91% усіх потоків у 2023 році забезпечили державні джерела – як внутрішні, так і міжнародні. Проте і тут існує глибокий дисбаланс.
Переважна частина внутрішніх державних витрат припадає на розвинені країни, тоді як країни тропічних лісів, де зосереджено найбільші екологічні ризики, інвестували лише 12,9 мільярда доларів США. Міжнародне державне фінансування лісів склало всього 2,9 мільярда доларів, і хоча основними отримувачами були Демократична Республіка Конго, Перу та Бразилія, цього явно недостатньо для системних змін.
Особливо показовим є фінансування корінних народів та місцевих громад. Лише 362 мільйони доларів було спрямовано на проєкти, що стосуються цих груп, що становить лише п’яту частину вже задекларованих міжнародних зобов’язань. Це яскраво ілюструє розрив між політичними деклараціями та реальними бюджетними пріоритетами.
Приватний капітал: потенціал є, але масштаби мізерні
Приватні фінансові потоки до лісів у 2023 році оцінюються у 7,5 мільярда доларів США, тобто лише 9% від загального фінансування. Вони зосереджені переважно у сертифікованих ланцюгах постачання, імпакт-інвестуванні та на ринках лісового вуглецю.
На цьому тлі контраст виглядає майже абсурдним: 8,9 трильйона доларів США приватних інвестицій спрямовано в компанії з високим ризиком вирубки лісів. Це означає, що глобальний фінансовий ринок у понад сто разів активніше підтримує діяльність, яка знищує ліси, ніж рішення, які їх зберігають.
Субсидії як антиполітика
Окремого аналізу заслуговують сільськогосподарські субсидії, потенційно шкідливі для довкілля. У 2023 році їх обсяг сягнув 406 мільярдів доларів США. Фактично на кожні 20 центів, вкладені у лісові природні рішення, один долар іде на підтримку моделей виробництва, що стимулюють вирубку.
Політики, які заохочують розширення аграрних площ за рахунок лісів, щороку спричиняють втрату 2,2 мільйона гектарів лісу. Це не лише екологічна проблема – це приклад прямого конфлікту між фінансовою та кліматичною політикою держав.
Де інвестувати найефективніше
Звіт SFF демонструє, що захист лісів є одним із найекономічно ефективних напрямів: додаткові 32 мільярди доларів США на рік до 2030 року можуть охопити до 80% необхідної площі земель. Водночас лісовідновлення, попри свій потенціал, є значно дорожчим і охоплює менші площі через високі транзакційні та альтернативні витрати.
Перспективним напрямом залишається агролісівництво, інвестиційні потреби якого можуть сягати 87 мільярдів доларів США щорічно, поєднуючи екологічні та соціально-економічні вигоди.
Від цифр – до політичних рішень
Рекомендації звіту SFF чітко вказують: без активного державного лідерства та перегляду фінансових стимулів прориву не буде. Потрібні:
- політики, які спрямовують капітал у лісове господарство, а не в його руйнування;
- інклюзивні фінансові механізми для місцевих громад;
- перенаправлення субсидій із деструктивних секторів у природоорієнтовані рішення.
Звіт «Стан фінансування лісів» оголює незручну правду: світ уже має знання, інструменти й навіть частину ресурсів для збереження лісів, але не має узгодженої фінансової волі. Потроєння інвестицій – це не утопія, а мінімальна умова для того, щоб ліси залишилися не спогадом у звітах ФАО, а живим фундаментом кліматичної стабільності.
Джерело:
https://wedocs.unep.org/items/ac9bd3a0-f0d5-4e6b-9970-ed7156182055