У глобальній кліматичній політиці дедалі чіткіше вимальовується парадокс: саме ті ліси, які перебувають під найбільшою загрозою вирубки, є водночас і тими, що здатні принести найбільшу сукупну користь для клімату, економіки та людського добробуту. Звіт «Ліси високого ризику, висока цінність віддачі» переводить цю інтуїцію у площину точних даних – і тим самим змінює правила для осіб, що приймають рішення.
391 мільйон гектарів, від яких залежить кліматична рівновага
Ліси високого ризику – це не просто ділянки з високою ймовірністю втрати. Це 391 мільйон гектарів територій з надзвичайно високими запасами вуглецю та ключовими екосистемними функціями. За масштабами – це майже площа всього Європейського Союзу. Їх збереження може запобігти щорічним викидам до 1 гігатонни CO₂ – еквіваленту, що напряму відповідає одній з ключових цілей Програми ООН UN-REDD.
Але справжня цінність цих лісів виходить далеко за межі кліматичних показників.
Вода, якої не видно у бюджетах
Ліси високого ризику щороку утримують 2,3 мільйона тонн азоту, запобігаючи забрудненню води поживними речовинами. Це еквівалент усього річного використання мінеральних добрив у Канаді. Водночас вони зупиняють 527 мільйонів тонн ґрунту та осаду, які інакше потрапили б у річки та водосховища.
У практичному вимірі це означає менше витрат на очищення питної води, захист гідроелектростанцій від замулення та стабільність зрошувальних систем. Переробляючи 10-14% регіональних опадів, ці ліси фактично виконують роль «зеленої гідротехнічної інфраструктури», підтримуючи водопостачання для домогосподарств, агросектору та енергетики.
Невидимий фундамент продовольчої безпеки
Завдяки підтримці природного запилення ліси високого ризику забезпечують врожаї, які годують приблизно 10 мільйонів людей. Для сільських та малозабезпечених регіонів це не абстрактна екосистемна послуга, а питання фізичного виживання. Там, де дрібне фермерство не має доступу до технологічних альтернатив, втрата лісу означає втрату врожаю.
Мільйони людей і щоденна залежність від лісу
Щороку ці ліси постачають 111 мільйонів тонн паливної деревини та широкий спектр недеревної продукції – від фруктів і горіхів до лікарських рослин. Для 25 мільйонів матеріально бідних людей це основа енергетичної безпеки, харчування та доходів.
Особливо глибокою є залежність жінок та корінних народів. Для них ліс – не лише ресурс, а частина культурної та соціальної ідентичності. Ігнорування цього факту в політиці збереження природи неодноразово призводило до провалу навіть добре профінансованих програм.
Адаптація до клімату: економія 81 мільярд доларів щороку
Стабілізуючи ґрунти та пом’якшуючи екстремальні погодні явища, ліси високого ризику знижують ризики повеней, зсувів і штормів. За оцінками, їх захист дозволяє уникнути щорічних втрат ВВП на суму близько 81 мільярда доларів США. Це – збережені дороги, мости, будинки, поля і, зрештою, людські життя.
Компроміси, які не можна ігнорувати
Звіт чесно визнає: захист лісів високого ризику може обмежувати короткострокові доходи від вирубки чи аграрного розширення. Можуть виникати конфлікти між водними користувачами, енергетикою та сільським господарством. Проте саме ці компроміси доводять необхідність інтегрованої політики, де збереження і розвиток не протиставляються, а плануються разом.
Від даних – до дій
Ключова інновація звіту полягає у використанні просторових даних про супутні вигоди. Вони дозволяють точно визначити, де кожен долар інвестицій принесе максимальний ефект – одночасно для клімату, води, продовольства та економіки.
Серед ключових рекомендацій:
- спрямування фінансування саме в ліси високого ризику з найбільшою сукупною віддачею;
- використання даних про супутні вигоди для зниження інвестиційних ризиків;
- посилення ролі місцевих громад, жінок і корінних народів як партнерів, а не пасивних бенефіціарів;
- визнання лісів критично важливою природною інфраструктурою у кліматичних та економічних стратегіях;
- інвестиції у сучасні, інклюзивні системи моніторингу лісів.
Ліси високого ризику – це не «проблемні території», а точки найвищої стратегічної віддачі. Їхній захист – один із небагатьох інструментів, що дозволяє одночасно скорочувати викиди, зміцнювати економіку, захищати воду та продовольство і підтримувати мільйони людей.
Для осіб, що приймають рішення, головний висновок простий: ігнорувати ці ліси – дорого, захищати їх – вигідно. Питання лише в тому, чи готові держави та інвестори діяти на основі доказів, а не відкладати рішення до моменту, коли вартість бездіяльності стане незворотною.
Джерело:
https://wedocs.unep.org/items/f349abf3-ea9d-4d06-8626-ac9cbb2e1917