«Втручатися чи не втручатися в ліси?»

Цілий день тривала міжнародна професійна конференція «Втручатися чи не втручатися в ліси?» за участю фахівців у галузі лісового господарства та лісокультури з Австрії, Італії, а також словацьких експертів із числа лісівників, науковців та природоохоронних органів, у виставковому центрі agrokomplex у Нітрі, шукаючи відповіді на питання, чи буде більше користі для нашого суспільства та майбутнього Словаччини, якщо люди втручатимуться у ліси. Конференцію організувало Міністерство сільського господарства та сільського розвитку Словацької Республіки у співпраці з Національним центром лісового господарства.

«Протягом кількох років ми спостерігаємо, що в суспільстві загострюються позиції лісівників проти природоохоронців. Ми вважаємо, що ця поляризація не приносить суспільству жодної користі, а навпаки, шкодить. Саме тому ми, як професійний гарант, висвітлювали цю конференцію, яка в першу чергу має на меті зробити внесок у професійну, засновану на фактах та досвіді та гідну дискусію про те, як ми, як суспільство, уявляємо собі наступний підхід до управління нашими лісами», – про це заявив генеральний директор Національного центру лісового господарства Петер Балог.

Під час панельної дискусії учасники конференції дійшли наступних висновків:

  1. Лісовий сектор приймає екологічні цілі Європейського Союзу та готовий їх виконувати. Однак він закликає до більш ретельного аналізу їх наслідків і не погоджується на прийняття більш амбітних цілей, ніж ті, що випливають із міжнародних зобов’язань Словаччини.
  2. Охорона природи бере до уваги вимогу землевласників поважати приватну власність та принцип добровільності та прозорості співпраці з землевласниками у досягненні природоохоронних цілей, наприклад при зонуванні природоохоронних територій.
  3. Лісове господарство та деревообробна галузь не хочуть і не можуть стати збитковою галуззю, яка залежить лише від державних ресурсів у такій лісовій країні, як Словаччина. Навпаки, він готовий генерувати ресурси та бути основою стійкої біоекономіки на основі деревини.
  4. Тому, щоб досягти вищезазначеного, лісове господарство готове у співпраці з охороною природи адаптувати свої процедури до нових потреб, запровадити наближене до природи управління в лісах заповідних територій та поза ними, вирощувати стійкі ліси, адаптовані до зміни клімату, і постійно надавати послуги лісової екосистеми населенню.
  5. Лісовий та лісопромисловий сектор поважає необхідність існування територій без втручання, але їх масштаби та локалізація мають бути предметом професійного та соціального обговорення.