Лісові пожежі більше не є стихійним лихом окремих регіонів – вони стали системним викликом для Європи, Близького Сходу та Північної Африки.
2024 рік остаточно закріпив цю реальність: вогонь перетворився на індикатор кліматичних змін, геополітичної нестабільності та вразливості екосистем, які десятиліттями вважалися відносно безпечними.
Саме в цьому контексті особливого значення набуває дослідження «Forest Fires in Europe, Middle East and North Africa 2024» – це не просто звіт про згорілі гектари, а комплексний аналітичний інструмент, який дозволяє побачити пожежі як явище, вбудоване у кліматичні, соціальні та управлінські процеси сучасного світу.
Це дослідження підготовлене Об’єднаним дослідницьким центром (JRC) – науковою та експертною службою Європейської Комісії – у тісній співпраці з Європейською інформаційною системою лісових пожеж (EFFIS), національними протипожежними та лісовими службами 33 країн, а також широкою мережею провідних експертів з управління пожежними ризиками. Такий формат співпраці перетворює звіт на унікальну карту пожежної реальності континентального масштабу, де кожна країна – частина спільної екосистеми ризиків і відповідальності.
Принципова цінність цього дослідження полягає в його методології. Воно поєднує офіційні державні дані, супутниковий моніторинг високої точності, метеорологічне прогнозування та довгостроковий порівняльний аналіз, що охоплює десятиліття спостережень. Завдяки використанню супутників MODIS і Sentinel-2, індексів пожежної небезпеки та європейських баз даних землекористування, вогонь у цьому звіті постає не як випадковість, а як результат сукупності рішень, умов і трендів.
Важливо, що мета цього дослідження виходить далеко за межі статистики. Його завдання – надати науково обґрунтовану основу для формування політики Європейського Союзу, адаптації до кліматичних змін і переходу від реактивного гасіння пожеж до системного управління ризиками. Для країн, які перебувають у зоні кліматичних трансформацій, а також у реаліях воєнних дій, цей звіт стає не лише аналітичним документом, а попередженням і дороговказом.
Саме тому аналіз пожеж 2024 року – це розмова не про минуле літо, а про майбутнє європейських лісів, безпеки територій і відповідальність держав у новій кліматичній епосі.
Події 2024 року остаточно зруйнували ілюзію, що лісові пожежі – це лише сезонне лихо або проблема окремих південних регіонів. Вони стали системним явищем, дзеркалом кліматичних змін, людських рішень і геополітичних зламів. Вогонь у 2024-му більше не був «стихією» у класичному розумінні – він став наслідком нової кліматичної реальності.
Клімат, який підігріває вогонь
2024 рік увійшов до числа найтепліших за всю історію метеоспостережень у багатьох країнах Європи. Рекордна спека перестала бути аномалією – вона стала фоном.
Сербія та Румунія зафіксували найвищі середньорічні температури, в Сербії – на 2,3 °C вище норми. Греція пережила найтепліше літо з 1960 року із сезонною аномалією +3 °C. В Італії хвилі спеки стали довшими й інтенсивнішими, а «тропічні ночі» – буденністю.
Ці цифри – не суха статистика. Вони означають одне: рослинність входить у пожежний сезон уже висушеною, стресованою і готовою до займання. У таких умовах навіть дрібна іскра – від цигарки, техніки чи блискавки – може перетворитися на неконтрольовану пожежу.
Посуха як каталізатор катастроф
Другим ключовим чинником стала хронічна нестача вологи. Греція пережила один із найсухіших років у своїй історії, а в регіоні Аттики дощі не випадали шість місяців поспіль. Канарські острови в Іспанії зафіксували найнижчі показники опадів за весь період спостережень.
Особливо показовою стала ситуація в Португалії: поєднання тривалої посухи з коротким, але екстремальним погодним епізодом у вересні – гарячими вітрами та критично низькою вологістю – призвело до випалювання понад 100 тисяч гектарів за один тиждень. Це стало наочним прикладом того, як кліматичні «вікна ризику» створюють ідеальні умови для мегапожеж.
Природна іскра в умовах штучної вразливості
На тлі тривалої посухи особливо виразно проявляється ще один чинник, який за нормальних умов залишався б другорядним, – блискавка як природний тригер пожеж. Дані 2024 року показують, що в умовах хронічного дефіциту вологи навіть короткочасні грозові явища перестають бути елементом природного балансу й перетворюються на пусковий механізм масштабних катастроф.
Показовим є приклад Австрії, де понад 20% лісових пожеж були спричинені ударами блискавок – показник, що суттєво перевищує середньоєвропейський рівень. Подібна тенденція зафіксована і в Туреччині, де частка пожеж природного походження з причини удару блискавки сягнула 19%. У цих випадках мова йде не про екстремальну кількість гроз, а про екстремальну сухість ландшафту, в якому будь-яка іскра – природна чи антропогенна – миттєво знаходить паливне середовище.
Посуха фактично перепрограмовує роль блискавки: з елементу атмосферної динаміки вона перетворюється на каталізатор пожеж у дегідратованих екосистемах. Сухі ґрунти, зневоднена рослинність і накопичена біомаса створюють умови, за яких навіть одиничний удар блискавки запускає ланцюгову реакцію, що виходить за межі локального інциденту.
Цей феномен особливо небезпечний тим, що не піддається прямому управлінню. На відміну від людського фактору, блискавки не можна обмежити адміністративними заходами. Єдиною відповіддю на цей виклик стає системна адаптація: управління паливним навантаженням у лісах, прогнозування «вікон ризику», раннє виявлення займання та інтеграція кліматичних сценаріїв у лісову політику.
Таким чином, статистика пожеж від блискавок у 2024 році підкреслює ключовий висновок: кліматичні зміни не створюють нові загрози з нуля – вони радикально підсилюють дію вже існуючих природних процесів. І в умовах посухи навіть сама природа стає заручником власної вразливості.
Парадокс опадів: коли волога теж небезпечна
Втім, 2024 рік показав і менш очевидну сторону кліматичних змін. У Північній Європі – зокрема в Норвегії, Нідерландах і Великій Британії – рік був надзвичайно вологим. Кількість пожеж там справді зменшилася. Але це лише відтермінована проблема.
Фахівці попереджають: надмірні опади стимулюють бурхливий ріст трав, чагарників і підліску. У наступні сухі роки ця біомаса перетворюється на гігантський запас легкозаймистого «палива». Таким чином, клімат створює маятник ризику: волога сьогодні – інтенсивні пожежі завтра.
Пожежі без сезону і без висотних меж
Кліматичні зміни стерли звичні часові та просторові межі пожеж.
У 2024 році пожежі фіксувалися взимку – в Австрії, Франції та Швейцарії, де локальні посухи поєднувалися з аномально теплою погодою. Водночас вогонь дедалі частіше піднімається в гори: в Греції та Італії пожежі виникали на висотах понад 1400 м, а в окремих випадках – до 2200 м над рівнем моря.
Це новий виклик для пожежних служб: важкодоступні території, відсутність доріг, необхідність використання авіації та альпіністського спорядження. Там, де раніше холод і волога були природним бар’єром, тепер панує ризик.
Людський фактор: причина, яка не зникає
Попри кліматичні зрушення, головним «запалювачем» пожеж залишається людина. У 2024 році в більшості країн 70–90% пожеж мали антропогенне походження.
Недбалість – кинута цигарка, неконтрольоване спалювання рослинних решток, іскри від техніки – стала основною причиною в Болгарії, Сербії та низці інших країн. Навмисні підпали виявилися особливо руйнівними: у Португалії вони становили 38% випадків, але спричинили 84% випаленої площі.
Окремою трагедією 2024 року став вплив воєнних дій. В Україні майже 45% лісових пожеж виникла через обстріли, детонацію вибухонебезпечних предметів та падіння уламків БПЛА. Вогонь тут став продовженням війни – екологічним фронтом без лінії оборони.
Інфраструктура, яка підпалює
До списку ризиків дедалі частіше додається застаріла або вразлива інфраструктура. Лінії електропередач, прокладені через ліси, стали причиною великих пожеж у Греції, Австрії та Франції. У серпні 2024 року масштабна пожежа в Аттиці почалася саме через аварію на електромережі.
Транспортні коридори – дороги й залізниці – також стали джерелами займання в Німеччині, Польщі та Румунії. У світі екстремальної спеки навіть інфраструктура починає «іскрити» буквально і метафорично.
Від гасіння до управління вогнем
2024 рік став роком стратегічного зламу. Все більше країн усвідомили: реагувати недостатньо – потрібно запобігати.
Португалія стала символом цієї трансформації, спрямувавши понад половину пожежного бюджету на превентивні заходи – управління паливом, створення захисних зон, підтримку сільських територій. Європейський Союз посилив колективну відповідь через механізм rescEU, подвоївши авіафлот пожежогасіння.
Паралельно відбувся технологічний прорив: штучний інтелект, автоматичні камери раннього виявлення диму, дрони для моніторингу та моделювання поширення вогню стали стандартом, а не експериментом.
Рік, що змінив правила
2024 рік довів: пожежі більше не є локальним лихом і не вкладаються в «середні показники». Навіть у відносно спокійних регіонах можуть трапитися вибухові епізоди, коли за тиждень згорають десятки тисяч гектарів.
Клімат не запалює вогонь сам – але він створює ідеальні умови, за яких будь-яка помилка, конфлікт чи іскра стають катастрофою. Світ увійшов у епоху, де пожежна безпека – це не лише справа рятувальників, а питання кліматичної політики, землекористування, миру і відповідальності.
І головний урок 2024 року звучить просто й жорстко: або ми адаптуємося до нової реальності зараз, або вогонь зробить це за нас.
Джерело: Огляд підготовлено відділом аналітики у лісовій галузі ДП «ЛІАЦ» на основі дослідження «Forest Fires in Europe, Middle East and North Africa 2024» та знаходиться за посиланням https://publications.jrc.ec.europa.eu/repository/handle/JRC144093 (дата доступу 10.02.2026)