Лісники Баварської громади Фіхтельбергу в Німеччині, під час лісозаготівельних робіт у державному лісі, залишають пні дерев, зрубані на висоті 4-6 метрів.
На перший погляд здається, що це просто старі пеньки – сухі, поламані, які залишилися після невдалої лісозаготівлі. Але варто лише придивитися уважніше, прислухатися, поспостерігати та відчути – це живі острови посеред лісу. Сухі пеньки, в яких вирує життя, вони повні руху, звуків та мешканців, яких ми не одразу помічаємо. Середовище існування дятлів, комах та грибів.
Бернгард Краус, лісник Баварських державних лісів, відповідальний за лісництво округу Фордорф, стоїть посеред прорідженого ялинового лісу на західному схилі гори Платте. Поряд із ним стоїть високий пень – залишок дерева, яке було зрубане приблизно на висоті чотирьох метрів. «На перший погляд це виглядає досить грубо, – каже Краус, постукуючи по потрісканій корі, – але для багатьох живих істот саме це місце, де вони живуть, середовище існування, яке стає дедалі рідкіснішим».
Цілеспрямовано створено для збереження різноманітності
Раніше такі пеньки виникали природньо, через буревії чи грибкове зараження. Тепер їх залишають цілеспрямовано: пні активно створюються за допомогою лісової техніки – як частину заходів зі збереження лісу. Дерево не зрубують повністю, а обрізають на висоті від трьох до п’яти метрів. Залишається масивний стовбур, який стає своєрідним екологічним осередком для існування для комах, птахів та кажанів.
На наступний рік, оглядаючи кору високого пня в бінокль, вже можна побачити, як розвиваються перші невеликі структури живих організмів. Шматки кори відколюються, і під ними заповзають комахи, ховаються кажани, або дятли клюють їжу, розповідають лісники. Зокрема, рідкісний кажан-барбастелла отримує користь від цих структур, як і великі строкаті дятли, голуби-долинники, сови, садові соні та білки, які використовують щілини в стовбурі як сховище їжі.
Мікрокосмос майбутнього
Старі пні сприяють збереженню лісів. Чим старший і більш розкладений пень, тим більше життя в ньому зароджується. Там можна знайти деревних жуків, які живляться короїдами, і таким чином це допомагає збереженню лісів. Не має значення від якої деревини походить пень, чи від ялини чи бука, – важливі інші характеристики: розмір пня та швидкість поширення живих організмів.
Баварською землею активно підтримується та фінансується програма «Цвітіння лісу», в рамках якої лісівники розглядають пенькові дерева як ефективний засіб створення цільових середовищ існування корисних живих організмів, особливо в структурно бідних лісових районах. З кожним таким високим пеньком, створюється невеликий біотоп, природні сходинки та будиночок для комах, птахів і кажанів – і зрештою для загального блага.
Мовчазна обіцянка посеред лісу
Пеньки – це не залишки, а обіцянки відновлення природи. Ознака того, що навіть, здавалося б, мертва деревина може давати життя. Таким чином, навіть використання великої техніки створює структури, які приносять користь флорі та фауні та забезпечують їх новими середовищами існування.
«Як тільки Ви побачите дятла, який стукає по гнилому стовбуру, поки під ним спить кажан-барбастелла, а білка ховає букові горіхи над ним», – каже Краус з посмішкою, – «тоді Ви вже можете освідомити: такий пеньок у лісі – це насправді природний хмарочос, повний життя».