Повномасштабна збройна агресія росії проти України вже давно змінила не лише військову тактику, а й саму природу сучасного конфлікту. Серед ключових символів цієї війни – безпілотні літальні апарати. Їх настільки активно застосовують на полі бою, що сучасну фазу протистояння нерідко називають «війною дронів». Однак разом із військовою ефективністю нових технологій дедалі виразніше постає інше питання – їхній вплив на довкілля.
Однією з новітніх технологій, що швидко поширюється на фронті, стали безпілотники, керовані за допомогою оптоволоконного кабелю. Такий спосіб управління дозволяє уникати радіоелектронної боротьби, забезпечує стабільну передачу сигналу та високоякісне відео. Водночас за цією технологічною перевагою приховується ще малодосліджена екологічна проблема – масове накопичення оптоволоконних кабелів у природному середовищі.
Саме цю тему досліджують у межах міжнародного проєкту Conflict and Environment Observatory (CEOBS) – аналітичної ініціативи, створеної у 2018 році для вивчення екологічних наслідків збройних конфліктів. Головна ідея проєкту – подолати поширене уявлення про природу як «мовчазну жертву війни» та показати, що довкілля потребує системної уваги і захисту навіть у найскладніших умовах.
Технологія, яка змінює правила війни
Оптоволоконні системи зв’язку з’явилися ще у 1970-х роках і стали основою сучасних телекомунікацій. Вони дозволяють передавати дані, голос та зображення за допомогою світлових сигналів через тонкі прозорі волокна зі скла або спеціальних полімерів.
Переваги такої технології очевидні:
- висока швидкість передачі інформації;
- мінімальні затримки сигналу;
- стійкість до електромагнітних перешкод;
- здатність працювати на великих відстанях.
У військових умовах ці властивості набувають особливого значення. Дрон, під’єднаний до оптоволоконної нитки, практично не піддається впливу систем радіоелектронної боротьби. Це робить його значно складнішим для виявлення або перехоплення.
Під час польоту безпілотник розмотує за собою котушку оптоволокна, яка може містити від 5 до 20 кілометрів кабелю, а в окремих випадках – навіть понад 40 км. Після завершення місії цей кабель залишається у довкіллі: на деревах, у траві, на полях, у водоймах.
Якщо врахувати інтенсивність застосування дронів на фронті, мова може йти про тисячі кілометрів таких ниток, що осідають у природних екосистемах.
Невидима загроза для дикої природи
Оптоволоконні кабелі дуже тонкі, легкі та водночас надзвичайно міцні. Саме ця комбінація робить їх потенційно небезпечними для дикої природи.
Найбільший ризик – заплутування тварин. Кабелі, що зависають на деревах або лежать на землі, можуть створювати справжню «павутину», у яку потрапляють:
- птахи;
- кажани;
- дрібні ссавці;
- копитні тварини.
У таких випадках нитка може обмотуватися навколо шиї або кінцівок тварини, що призводить до виснаження, травм або навіть загибелі. Дослідники порівнюють цей ефект із явищем так званого «примарного рибальського спорядження» – покинутих сіток, які роками продовжують вбивати морських тварин.
Додатковою проблемою є те, що ці кабелі можуть фактично утворювати бар’єри у природних середовищах – на узліссях, у лісах або на відкритих луках. Це ускладнює міграцію тварин і доступ до ресурсів.
Британський дослідник Charlie Russell, який вивчає вплив війни на міграцію птахів, зазначає: «Використані кабелі вже покривають великі площі природних територій і можуть становити довготривалу небезпеку для багатьох видів.»
Коли технологія стає частиною природи
Парадоксально, але іноді оптоволоконні нитки стають частиною природного середовища у буквальному сенсі. Уже зафіксовано випадки, коли птахи використовують їх для будівництва гнізд.
Це пояснюється просто: птахи зазвичай використовують будь-які доступні матеріали – траву, гілки, нитки, пластик. Оптоволокно, яке не гниє і не руйнується під впливом мікроорганізмів, може забезпечувати міцну структуру гнізда.
Втім така «користь» є сумнівною. Якщо нитка намотується навколо лап або шиї птаха, вона перетворюється на пастку.
У соціальних мережах уже з’являлися фото та відео, де українські військові змушені звільняти птахів, що заплуталися у таких нитках або в антидронових сітках.
Мікропластик і хімічні ризики
Фізичне заплутування – лише частина проблеми. Інша небезпека пов’язана з хімічною деградацією матеріалів.
Основним компонентом полімерного оптоволокна є поліметилметакрилат (ПММА) – пластик, який широко використовується у різних галузях. Хоча він вважається відносно стабільним, з часом під впливом ультрафіолету, температурних коливань і механічного пошкодження він розпадається на мікро- та нанопластик.
Ці частинки можуть потрапляти у ґрунт і воду, впливаючи на:
- водні організми;
- мікроводорості;
- сільськогосподарські культури.
Окрім цього, оболонки кабелів часто містять фторполімери – речовини з групи PFAS (пер- і поліфторалкільні сполуки). Ці хімічні речовини відомі своєю надзвичайною стійкістю в довкіллі та здатністю накопичуватися в екосистемах.
Через це їх іноді називають «вічними хімікатами».
У разі пожеж або вибухів кабелі можуть також виділяти токсичні гази, включаючи чадний газ та оксиди азоту.
Проблеми для відновлення територій
Після завершення бойових дій перед Україною постане масштабне завдання відновлення територій. І залишки оптоволоконних кабелів можуть стати ще одним фактором, що ускладнить цей процес.
Зокрема, вони можуть:
- заважати роботі сільськогосподарської техніки;
- блокувати роботу пожежної та лісогосподарської техніки;
- створювати ризики для транспортних засобів;
- ускладнювати операції з розмінування.
Особливо складною може бути ситуація для механічних систем розмінування, таких як мінні ціпи, які можуть намотувати кабелі на свої механізми.
Нова форма «конфліктного забруднення»
Історія воєн знає багато прикладів екологічних наслідків: забруднення ґрунтів важкими металами, руйнування ландшафтів, хімічні відходи. Але оптоволоконні дрони можуть створювати принципово новий тип конфліктного забруднення – масштабне накопичення синтетичних волокон у природному середовищі.
Сьогодні Україна фактично стала полігоном для випробування багатьох нових військових технологій. За її досвідом уважно спостерігають інші держави, які можуть запозичувати подібні рішення для власних армій.
Саме тому питання екологічних наслідків таких технологій уже зараз потребує системного дослідження.
Погляд у майбутнє
Оптоволоконні дрони – це приклад того, як технологічна інновація може змінювати правила війни. Вони рятують життя військових, підвищують ефективність оборони та стають важливим інструментом сучасної тактики.
Проте разом із військовими перевагами виникають нові виклики для довкілля. І якщо сьогодні ці кабелі залишаються майже непомітним елементом фронтового ландшафту, то в майбутньому вони можуть стати однією з проблем екологічного відновлення після війни.
Тому вже зараз важливо говорити про моніторинг, оцінку та розробку механізмів очищення територій від нових форм військового забруднення.
Адже навіть у часи війни природа не повинна залишатися «мовчазною жертвою».
Джерело: Огляд підготовлено відділом аналітики у лісовій галузі на основі матеріалів міжнародного проєкту Conflict and Environment Observatory (CEOBS), що знаходяться за посиланням https://ceobs.org/plastic-pollution-from-fibre-optic-drones-may-threaten-wildlife-for-years/# (дата доступу: 10.03.2026)