Какао – більше, ніж інгредієнт для улюбленої плитки шоколаду. Це – економіка, долі мільйонів людей і збереження тропічних лісів. Європейський Союз, як найбільший у світі імпортер какао, сьогодні стоїть на роздоріжжі: або підтримати безвідповідальне вирощування, що веде до бідності й вирубки лісів, або створити нову модель – прозору, сталу та соціально справедливу. Саме на цю модель нині працює флагманська ініціатива ЄС зі сталого вирощування какао, яка формує нову етику глобального смаку.
Глобальна сировина з тінню нерівності
Кот-д’Івуар, Гана та Камерун – країни, на які припадає значна частина світового виробництва какао. Тут мільйони фермерів живуть за межею бідності, залежні від мінливих цін на глобальному ринку й не мають достатнього доступу до технологій, фінансів та правового захисту. Водночас вирощування какао часто супроводжується знищенням лісів, порушенням трудових прав та соціальною нестабільністю.
ЄС як драйвер змін: ініціатива сталого вирощування
Відповіддю Європи стала ініціатива, що охоплює три «кити» сталого розвитку: економічну доцільність, екологічну відповідальність і соціальну справедливість. Мета – зробити какао не лише смачним продуктом, а й етичним, справедливим і екологічно безпечним.
Програма підтримує країни-виробники у розробці відстежуваних ланцюгів постачання, де можна точно сказати – звідки походить кожне какао-бобове зернятко. Це дозволить вивести «тіньову продукцію» за межі легального експорту й забезпечити вищу ціну та гідний дохід для фермерів, які дотримуються стандартів.
Регламент ЄС EUDR: виклик і шанс
З кінця 2025 року набуде чинності новий Регламент ЄС EUDR, який забороняє імпорт товарів, що спричиняють знеліснення. І какао – серед них. Це змінює всю логіку торгівлі. Тепер виробник має довести, що його какао не вирощене на місці нещодавно вирубаного лісу.
Семінар у Гані, організований разом із Ганською радою з какао (COCOBOD), став важливим етапом підготовки до EUDR. Представники ЄС, уряду, бізнесу та громадськості обговорили спільні дії, зокрема:
- запуск пробної системи простежуваності з участю Cargill та нідерландських органів;
- створення карти лісового покриву 2020 року для перевірки EUDR-сумісності;
- залучення компаній до пілотного впровадження ліцензованого відстеження.
Завдяки таким крокам Гана вже отримала статус “країни з низьким ризиком”, що значно полегшить експорт до ЄС у нових умовах.
Від сировини до відповідальності: що далі?
Очевидно, що технічне впровадження EUDR – лише верхівка айсберга. Потрібно також:
- забезпечити фінансову підтримку для малих фермерів, які не зможуть самостійно впровадити складні системи моніторингу;
- впроваджувати інституційні зміни в країнах-виробниках: зокрема, законодавчі гарантії доходу, навчання, підтримку кооперативів;
- поглиблити спільне розуміння між ключовими державними та приватними зацікавленими сторонами щодо визначення та вимірювання прогресу в напрямку сталого розвитку какао, на підтримку політичного діалогу ЄС з країнами-виробниками.
Шоколад, що не гірчить: споживач як частина змін
Підсумовуючи, слід розуміти: сталий розвиток какао – це не лише про Африку чи ЄС. Це про кожного з нас. Коли ми купуємо шоколадну плитку, ми обираємо – підтримувати деградацію, чи відповідальність. Завдяки новій ініціативі ЄС, у нас вперше з’являється шанс, що шоколад не залишатиме гіркого післясмаку несправедливості у вигляді знеліснення.
І як би це пафосно не звучало, але кожна чашка какао з правильної ферми – це ще один крок до справедливішого світу, де з дбайливістю ставляться до природи.