Фінляндія залишається серед тих європейських держав, які не просто декларують, а системно вибудовують майбутнє, вільне від вуглецевих викидів. Та нові кліматичні сценарії, представлені Технічним дослідницьким центром VTT, Фінським інститутом навколишнього середовища (SYKE), Інститутом природних ресурсів Luke і Геологічною службою GTK, показують: шлях до вуглецевої нейтральності – значно складніший, ніж здавалося ще кілька років тому.
Дослідники окреслили чотири альтернативні сценарії розвитку – різні шляхи, якими може піти країна, щоб скоротити викиди парникових газів щонайменше на 90% до 2050 року, як вимагає Закон Фінляндії про клімат. Ключова умова – не лише скорочення викидів, а й нарощення потенціалу природних і технологічних поглиначів вуглецю.
«Ми не шукаємо нереальних прогнозів, а реалістичні шляхи дій, – зазначає головна науковиця VTT Тіїна Кольйонен. – І всі вони ведуть до одного висновку: Фінляндія може стати вуглецево нейтральною після 2040 року, але тільки за умови негайних, рішучих дій у всіх секторах економіки».
Лісові поглиначі: сильна сторона чи ахіллесова п’ята?
У країні, де ліси покривають понад 70% території, саме вони визначають баланс вуглецю. Проте останніми роками природне поглинання CO₂ через зміни у землекористуванні та лісове господарство суттєво ослабло.
Дослідниця Інституту Luke Тар’я Сільфвер пояснює: «Якщо рівень лісозаготівлі залишиться високим, поглинач вуглецю в лісах не зростатиме. Потрібні зміни в методах управління лісами – і їх треба запроваджувати вже сьогодні».
Фінляндія опинилася перед дилемою: ліси одночасно є джерелом економічної стабільності та головним природним механізмом уловлювання вуглецю. Цей баланс – питання не лише екологічної, а й політичної мудрості.
Технологічні поглиначі вуглецю: від експерименту до реальності
Дослідники бачать порятунок у розвитку технологій із вловлювання та зберігання вуглецю (CCS) і біоенергетики з уловлюванням вуглецю (BECCS). У 2040-х роках ці рішення можуть стати ключовими, якщо країна встигне створити інфраструктуру та політичні механізми для їх масштабного впровадження.
Нині ж технологічний прорив стримується високою вартістю, складними процедурами дозволів і браком транспортних систем для CO₂. Але навіть у цьому Фінляндія не здає позицій – потенціал таких технологій оцінюється у скорочення кількох мільйонів тонн викидів на рік до 2050 року.
Громадяни і бізнес: від переконання до дії
Дослідження в межах проєкту KEITO показало, що 68% фінів вважають скорочення викидів важливою метою, а 58% – підтримують національний курс на кліматичну нейтральність. Проте готовність до радикальних змін у побуті – нижча.
Більшість уже оптимізували споживання, зменшили харчові відходи, збільшили частку переробки.
«Підтримка громадськості залишається сильною, але мотивація стала складнішою, ніж раніше, – каже Сампо Соймакалліо з SYKE. – Тепер кліматичні дії сприймаються не лише як боротьба за довкілля, а й як інструмент енергетичної незалежності та збереження біорізноманіття».
Бізнес-середовище Фінляндії теж демонструє зрілість: більшість галузевих федерацій мають низьковуглецеві дорожні карти, але бракує політичної стабільності для планування інвестицій.
Бачення 2050: політика, що формує довіру
Фінляндія, можливо, не досягне вуглецевої нейтральності у 2035-му, як планувалося. Але шлях залишається відкритим – за умови послідовного політичного керівництва, інвестицій у чисті технології та посилення природних поглиначів.
«Нам потрібне чітке довгострокове бачення та єдина стратегія його досягнення, – наголошує Кольйонен. – Тільки тоді ми зможемо гарантувати виконання кліматичних цілей країни».
Проєкт KEITO, який фінансується у рамках ініціатив ЄС NextGenerationEU та REPowerEU, став не лише науковим, а й соціальним експериментом – прикладом, як наукова аналітика може формувати національну політику.
Фінляндія вкотре демонструє, що кліматична політика – це не лише набір технічних показників, а моральний вибір держави. Бути вуглецево нейтральною – означає не лише скоротити викиди, а й змінити спосіб мислення: від політиків до лісівників, від промисловців до споживачів.
І якщо цей шлях потребує десятиліть – то саме послідовність, науковість і суспільна згода стануть запорукою того, що слово «нейтральність» зрештою означатиме гармонію – між людиною, економікою та природою.