Ще донедавна ліс асоціювався передусім із природоохоронними, господарськими та рекреаційними функціями. Сьогодні в умовах зростання геополітичної напруженості до цього переліку дедалі виразніше додається ще одна – оборонна.
Польща демонструє, як лісові території можуть інтегруватися в систему національної безпеки. Йдеться не лише про використання лісів як природних перешкод для потенційного противника. Змінюється і роль самих лісівників: їхні знання про місцевість, навички орієнтування, розуміння лісових екосистем та готовність діяти в надзвичайних ситуаціях розглядаються як важливий ресурс держави.
У цій новій реальності польський ліс поступово набуває ще одного виміру – стратегічного.
«Східний щит»: коли природний ландшафт стає елементом оборони
Підготовка окремих лісівників – лише частина масштабнішого процесу.
Останніми роками польські ліси дедалі частіше згадуються у контексті програми «Східний щит» – масштабної системи захисту східного кордону Польщі.
Співпраця між Державними лісами та Міністерством національної оборони була формалізована відповідною угодою, яка визначила принципи доступу військових до лісових територій уздовж північних та східних околиць країни.
Документ відкрив шлях для військових до лісових масивів у межах чотирьох регіональних дирекцій Державних лісів – Гданської, Білостоцької, Ольштинської та Люблінської.
Водночас угода стосувалася не лише лісів. Вона передбачала також правила придбання земель для потреб оборони у Національного центру підтримки сільського господарства.
Особливістю підходу стало прагнення максимально використовувати природні ресурси для оборони, а інженерні споруди застосовувати там, де природних перешкод недостатньо.
Це принципово змінює саме розуміння оборонної інфраструктури.
Природа в такій системі вже не просто середовище, у якому розташовані військові об’єкти. Вона сама стає одним з елементів оборони.
П’ять кілометрів для стримування, п’ятдесят – для уповільнення
У межах підготовлених рекомендацій прикордонні території було розділено на зони з різними функціями.
Перша – «заборонена» зона, шириною до 5 км від державного кордону. Її завдання – створити першу природну перешкоду для пересування іноземних військ, передусім важкої техніки.
Друга – «уповільнена» зона, що охоплює смугу до 50 км від кордону. Саме тут особливо масштабним є залучення лісових територій: зона охоплює близько 700 тисяч гектарів лісів.
У цій зоні передбачається модифіковане лісокористування. Обмеження або відмова від окремих видів лісогосподарської діяльності мають ускладнювати переміщення великих груп людей та важкої техніки.
Водночас лісове господарство не припиняється.
Навпаки, прикордонні лісництва продовжують управляти лісами, але за зміненими правилами.
Саме тут з’являється принцип подвійного використання – dual use.
Ліс одночасно залишається природною екосистемою і може виконувати оборонну функцію.
Модифіковане лісівництво замість інженерного втручання
Особливий інтерес становить те, що оборонні завдання планується інтегрувати безпосередньо в систему лісогосподарського управління.
Для кожної зони визначено каталог допустимих лісогосподарських і гідрологічних заходів. При цьому, за поясненнями польських лісівників, не йдеться про створення окремої системи, яка потребувала б додаткових витрат: оборонні завдання мають реалізовуватися через модифікацію вже існуючих управлінських практик.
Однією з ключових змін стане обмеження суцільних рубок та їх заміна комплексними рубками.
Також передбачається збереження нижніх ярусів деревної рослинності, що формується в процесі природного поновлення.
Окремий акцент – на водно-болотних угіддях. Лісогосподарські заходи там мають бути обмежені або припинені.
Таким чином, природні особливості території – густота деревостану, підлісок, заболочені ділянки, торфовища, водні об’єкти – розглядаються не лише як елементи екосистеми, а й як чинники, що можуть впливати на мобільність військової техніки.
Як зазначає заступник генерального директора Державних лісів Цезарій Свістак, у військовій термінології для таких ситуацій використовується поняття «подвійного використання»: ліс може виконувати природну і оборонну функції одночасно.
«Кожне дерево, кожна річка»
Підхід до природного середовища як до елемента оборонної системи чітко сформульований представниками польського Міністерства національної оборони.
Заступник міністра національної оборони Цезарій Томчик зазначав, що «природа та місцевість» можуть бути союзником, який уповільнює пересування іноземних військ.
Йдеться про своєрідне «проектування» ландшафту для потреб оборони – коли враховується значення кожного природного елемента.
У цій концепції роль можуть відігравати пагорби, дерева, річки, заболочені території та інші особливості місцевості.
Паралельно Міністерство клімату та навколишнього середовища разом із Міністерством національної оборони провело консультації та сформувало групу для підготовки рекомендацій за участю організацій, відповідальних за охорону та управління природними ресурсами.
Наприкінці травня було оголошено про завершення роботи над екологічним компонентом «Східного щита».
Це важливий сигнал: оборонне планування дедалі більше потребує не лише інженерів і військових, а й фахівців з лісового господарства, екології, гідрології та управління природними ресурсами.
Полігони серед лісів
Співпраця між польськими Державними лісами та військовими не обмежується східним кордоном.
По всій країні функціонують десятки військових полігонів і навчальних центрів, значна частина яких розташована в лісових районах.
Оскільки Державні ліси управляють землями Державної скарбниці, вони беруть участь у забезпеченні потреб, пов’язаних із національною обороною.
Співпраця має тривалу історію та ґрунтується на низці угод, зокрема укладених у 2019 та 2025 роках. Останні документи пов’язані із необхідністю збільшення навчальних можливостей для польських та союзних військ.
Окремі угоди визначають так звані робочі зони на військових полігонах – стрільбища, танкові полігони, тактичні навчальні райони, а також зони падіння ракет і авіаційних бомб.
Це означає, що лісове господарство в таких місцях змушене працювати за особливими правилами, балансуючи між господарськими завданнями, безпекою та військовою діяльністю.
Дравськ: понад 339 квадратних кілометрів військового полігону
Одним із найбільш показових прикладів є Дравський навчальний центр бойової підготовки.
Його площа перевищує 339 км², що робить його одним із найбільших військових полігонів у Європі.
Територія полігону охоплює понад 93% Дравського лісництва Регіональної дирекції Державних лісів у Щецінеку.
За таких масштабів військової присутності доступ до лісу для цивільного населення закономірно може бути обмежений.
Лісівники попереджають, що через інтенсивність навчань вони не беруть участі, зокрема, у програмі «Ніч у лісі».
Причина – зростання кількості навчань, у яких одночасно можуть брати участь до 3000 військовослужбовців та сотні одиниць важкої техніки.
Обмеження поширюються на всіх – мешканців, орендарів земель і озер, туристів та операторів каякінгу.
Для лісівників це означає необхідність пристосовувати господарські роботи до військового календаря.
«Військові мають лише 45 робочих днів протягом року без навчань. Ми використовуємо ці «вільні дні» переважно для весняної та осінньої посадки лісу», – пояснює Кшиштоф Кучер.
Цей приклад добре демонструє, наскільки глибоко військова діяльність може впливати на організацію лісового господарства.
Лісівник як партнер військових
Співпраця відбувається не лише на рівні використання територій.
У лісництві Валч, що належить до Регіонального управління Державних лісів у Пілі, визначена територія розташована на 21-му Центральному повітряному полігоні в Надажицях.
Тут лісівники проводять для військових навчальні заняття, пов’язані з безпекою в лісових районах, обмінюються інформацією та допомагають у пожежній охороні.
Таким чином, лісник виступає не просто управителем земельної території. Він стає носієм спеціалізованого знання про місцевість, яке може бути корисним для військових.
Це одна з ключових тенденцій, що простежується в польському підході.
Підготовка лісівників: від цивільної професії до резерву стійкості
Попри те, що лісівники не включені до загальної військової мобілізації, Державні ліси є одним із підрозділів, передбачених для мілітаризації у разі війни.
Саме тому кілька років тому було започатковано спеціальну систему військової підготовки лісівників.
Відповідну угоду уклали наприкінці 2022 року. Вона стала, зокрема, відповіддю на зміни безпекового середовища на східному кордоні Польщі.
Під час навчань інструктори Військового навчального центру сил територіальної оборони навчають лісівників основ саперної справи, зв’язку, бойової медицини, а також поводження з вогнепальною зброєю.
Регіональні дирекції Державних лісів укладають власні угоди про співпрацю з підрозділами територіальної оборони.
У дирекції Піла, наприклад, у 2023 році було укладено угоду з 12-ю бригадою територіальної оборони Великої Польщі.
На її основі лісівники можуть брати участь у програмі оборонної підготовки #wGotowości.
За задумом організаторів, така підготовка має сприяти зміцненню стійкості суспільства та всієї системи національної безпеки.
Першу групу лісівників Піли навчання пройшла наприкінці минулого року. Підготовка нових учасників триває.
Традиція, якій понад 90 років
Підготовка польських лісівників до виконання оборонних завдань – не нове явище.
Її історія сягає 1933 року, коли тодішній директор Державних лісів Адам Лорет уклав угоду з генерал-майором Тадеушем Каспшицьким, заступником міністра військових справ, про організацію військової підготовки лісівників.
У рамках новоствореної Воєнізованої організації – Військової підготовки лісівників – працівників Державних лісів готували до дій у разі війни.
Особливий акцент робився на діях у тилу противника. Приблизно 12 тисяч лісівників пройшли відповідну підготовку, а окремі з них навчалися виконувати розвідувальні та контррозвідувальні завдання.
Навчальні центри діяли, зокрема, у Маргоніні поблизу Познані та Клобуцько-Загужі поблизу Ченстохови. Їх очолювали офіцери Війська Польського та інженери лісового господарства.
Після завершення курсів лісівників часто призначали до прикордонних лісових округів. Там вони співпрацювали з прикордонною службою, Корпусом охорони кордону, поліцією та військовою поліцією.
У прикордонних лісництвах лісники, крім традиційної лісової форми, отримували військову польову форму, пістолети та гвинтівки.
Напередодні Другої світової війни частина лісівників, залучених до контррозвідувальної діяльності, брала участь у протидії німецькій агентурі та диверсійній діяльності. На східному кордоні озброєні та мобілізовані лісники разом із Корпусом охорони кордону, поліцією та військовою поліцією протидіяли проникненню радянських агентів.
Історичний досвід таким чином показує: для Польщі зв’язок між лісовою службою та обороною держави має глибоке коріння.
Східний щит: оборона, яка враховує природу
«Східний щит» є флагманським оборонним проєктом Польщі.
За інформацією Міністерства національної оборони, система передбачає, серед іншого, засоби виявлення та попередження, системи протидії безпілотникам, логістичні бази та вузли для розміщення військ, зберігання техніки й боєприпасів.
Для ускладнення пересування військ противника передбачаються рови, бетонні укріплення та мости, підготовлені до руйнування.
Водночас проектування оборонної інфраструктури враховує природні бар’єри – заболочені території та торфовища.
Оборонна інфраструктура має бути посилена вздовж приблизно 800 км кордону.
Перші військові об’єкти були побудовані у 2025 році, а завершення останніх заплановане на 2028 рік. Поблизу кордону вже створено понад десяток складів для зберігання техніки.
Загальна вартість реалізації проєктів у межах «Східного щита» має перевищити 25 млрд злотих, частина фінансування надходить із європейських джерел.
Коли ліс стає частиною оборонної архітектури
Польський досвід демонструє важливу зміну у сприйнятті лісу.
Лісова територія може бути одночасно екосистемою, джерелом деревини, місцем відпочинку, середовищем існування біорізноманіття – і елементом національної безпеки.
При цьому оборонна функція не обов’язково означає відмову від природоохоронних завдань. Навпаки, в окремих випадках саме збереження природних характеристик території – густої рослинності, заболочених ділянок, водних об’єктів, природного поновлення – розглядається як спосіб одночасно зберегти екологічні функції та посилити оборонний потенціал.
Це породжує нову управлінську логіку: не змінювати природу під оборону там, де сама природа вже може бути частиною оборонної системи.
Водночас така модель вимагає дуже точного балансу. Військові навчання, обмеження доступу, зміна режимів лісокористування та будівництво оборонної інфраструктури неминуче впливають на території та людей, які ними користуються. Тому інтеграція оборонних завдань у лісове управління потребує міжвідомчої координації, чітких правил і врахування екологічних наслідків.
Лісівник майбутнього – не лише господар лісу
Показовим у польському досвіді є не тільки масштаб оборонних проєктів, а й зміна ролі самого лісівника.
Людина, яка десятиліттями вивчала конкретний лісовий масив, знає його дороги, водні об’єкти, рельєф, особливості ґрунтів, рослинності та природні бар’єри, володіє знаннями, які неможливо швидко отримати з карти.
Саме тому у кризовій ситуації лісівник може бути важливим елементом загальної системи стійкості держави.
Польський підхід фактично формує нову модель: лісове господарство не відокремлюється від системи безпеки, а вбудовується в неї, зберігаючи водночас свої природоохоронні та господарські функції.
У XXI столітті ліс – це складна природна, економічна, соціальна і стратегічна система.
А лісівник – не лише той, хто вирощує, охороняє та відновлює ліс. У часи масштабних викликів він може стати людиною, яка знає територію настільки добре, що це знання набуває значення для стійкості цілої держави.
Джерело:
Огляд підготовлено Відділом аналітики у лісовій галузі ДП «ЛІАЦ» на основі матеріалів, що знаходяться на офіційному сайті Lasy Państwowe за посиланням: https://www.lasy.gov.pl/pl/informacje/aktualnosci/las-na-pierwszej-linii (дата доступу 17.09.2026)