Європейський Союз встановлює правило: продукція, що підпадає під дію EUDR, може бути розміщена на ринку ЄС або експортована з нього лише за умови виконання визначених Регламентом вимог.
Для деревини це означає, що потрібно не лише знати її походження, а й зібрати та перевірити інформацію, оцінити ризики та, якщо необхідно, зменшити їх до прийнятного рівня. Саме цей процес називається належною обачністю – due diligence.
ЩО Ж ПОТРІБНО ЗРОБИТИ?
Якщо пояснити EUDR максимально просто, система належної обачності складається з трьох послідовних кроків.
КРОК 1. ЗІБРАТИ ІНФОРМАЦІЮ
Необхідно мати визначений Регламентом набір інформації про продукцію та її походження.
Особливого значення набуває геолокація земельної ділянки, де була вироблена відповідна сировина.
Тобто сучасна простежуваність – це вже не лише назва підприємства, регіон чи документ про походження.
Це можливість відповісти на запитання: ДЕ саме була вироблена деревина?
Європейська Комісія розглядає геолокацію як один із ключових елементів інформації, необхідної для належної обачності.
КРОК 2. ОЦІНИТИ РИЗИК
Зібрати інформацію недостатньо.
Потрібно оцінити, чи існує ризик того, що відповідна продукція:
- пов’язана із знелісненням або деградацією лісів;
- не відповідає вимогам законодавства країни виробництва;
- не має достатнього документального та інформаційного підтвердження свого походження.
Саме тут EUDR переходить від простої наявності документів до оцінки інформації та ризиків.
КРОК 3. ЗМЕНШИТИ РИЗИК
Якщо оцінка показує, що ризик не є незначним, оператор повинен вжити відповідних заходів для його зменшення.
І лише після проходження необхідної процедури належної обачності може бути сформовано Due Diligence Statement – декларацію про належну обачність, передбачену EUDR.
Таким чином, логіка Регламенту дуже проста:
ІНФОРМАЦІЯ → ОЦІНКА РИЗИКУ → ЗМЕНШЕННЯ РИЗИКУ → ДЕКЛАРАЦІЯ
Саме так Європейська Комісія пояснює механізм due diligence у своїх матеріалах щодо імплементації EUDR.
А ЩО ЦЕ ОЗНАЧАЄ ДЛЯ ДЕРЕВИНИ?
Уявімо звичайну партію товарів із деревини, яка прямує на європейський ринок.
Згідно з EUDR потрібно поставити певне коло запитань:
- Де саме вона була вироблена?
- Чи не пов’язане її виробництво із знелісненням або деградацією лісу?
- Чи відповідає виробництво законодавству країни походження?
- Чи можна простежити відповідну продукцію вздовж ланцюга постачання?
- Чи достатньо інформації для оцінки ризику?
- Якщо ризик виявлено – чи були вжиті заходи для його зменшення?
Саме тому EUDR – це передусім система доказовості та простежуваності, а не просто новий перелік документів.
ЩО ЦЕ ОЗНАЧАЄ ДЛЯ УКРАЇНИ?
Для українського лісового сектору це особливо важливо.
Україна вже має значний масив цифрової інформації про облік деревини та операції з нею, а також цифрові інструменти, які дозволяють формувати витяги з документів, що підтверджують достовірність даних.
Водночас важливо не ототожнювати українські документи, інформаційні системи чи процедури з автоматичною відповідністю EUDR.
EUDR встановлює власні вимоги, а національні системи та документи можуть бути джерелами інформації для виконання відповідних процедур, якщо вони містять необхідні дані та відповідають вимогам Регламенту.
ЧОМУ ПРО ЦЕ ВАРТО ГОВОРИТИ ВЖЕ СЬОГОДНІ?
Європейська Комісія запустила Інформаційну систему ЄС, а також продовжує оновлювати практичні матеріали, FAQ та роз’яснення щодо застосування Регламенту.
Отже, підготовка до EUDR – це не очікування дати набрання його практичними вимогами. Це поступова перевірка власної готовності вже сьогодні.
І, можливо, перше питання, яке варто поставити собі кожному учаснику ланцюга постачання деревини:
«Якщо завтра мене попросять довести походження цієї деревини – чи зможу я це зробити не словами, а даними?»
ДАЛІ БУДЕ…
Джерело:
Огляд підготовлено Відділом аналітики у лісовій галузі ДП «ЛІАЦ» на основі матеріалів, що знаходяться на офіційному сайті Європейської Комісії за посиланням: https://environment.ec.europa.eu/topics/forests/deforestation/regulation-deforestation-free-products_en (дата доступу 22.09.2026)