Лісова пожежа починається не тоді, коли з’являється перше полум’я. У багатьох випадках її передумови формуються значно раніше – у пересушеному ландшафті, накопиченні рослинного матеріалу, деградації екосистем, занедбанні земель та зміні клімату. Саме тому Європейський Союз поступово зміщує акцент: від виключно гасіння пожеж до комплексного управління ризиками – від профілактики й моніторингу до відновлення територій після вогню.
Лісові пожежі в Європі стають дедалі частішими та мають руйнівні наслідки не лише для лісів. Вони загрожують людям, природі та біорізноманіттю, завдають збитків економіці й можуть надовго змінювати цілі ландшафти.
Одним із ключових чинників зростання пожежної небезпеки є зміна клімату. Тривалі періоди спеки та посухи створюють умови для виникнення сильніших і довших за часом пожеж. Цей ризик додатково посилюють занедбання земель, скорочення населення сільських територій, а також неналежне або недостатнє управління лісами.
У таких умовах пожежа перестає бути лише надзвичайною ситуацією, яку потрібно швидко загасити. Вона стає комплексним викликом для лісової, кліматичної, природоохоронної та цивільної політики.
Від реагування до запобігання
У березні 2026 року Європейська Комісія запровадила нову стратегію боротьби зі зростаючою загрозою лісових пожеж. Її основою є комплексний підхід до управління ризиками лісових пожеж – із одночасною увагою до запобігання, готовності, реагування та відновлення.
На основі цієї стратегії була прийнята Рекомендація Ради ЄС, яка закликає держави-члени застосовувати комплексний підхід з урахуванням власних умов, національних систем та рівня пожежного ризику.
Водночас ЄС робить акцент не лише на роботі державних органів. Йдеться про тіснішу взаємодію органів влади, землекористувачів, громадянського суспільства та місцевих громад.
Це важлива зміна у самій філософії управління пожежами: ризик лісової пожежі формується на рівні всього ландшафту, а отже, і відповідь на нього має бути спільною.
Найефективніша пожежа – та, якої вдалося не допустити
Один із ключових принципів європейського підходу полягає в тому, що профілактика часто є ефективнішою з економічної точки зору, ніж боротьба з уже масштабною пожежею.
Йдеться передусім про формування вогнестійкого ландшафту. Керівні принципи ЄС щодо запобігання лісовим пожежам на суші заохочують практичні заходи на місцевому рівні – зокрема управління рослинністю та зменшення накопичення рослинного матеріалу, який може сприяти поширенню вогню й ускладнювати його гасіння.
Таким чином, профілактика – це не лише створення протипожежної інфраструктури. Це також системне управління територією, рослинністю та лісами.
Важливу роль у цьому контексті відіграє Лісова стратегія ЄС до 2030 року. Вона спрямована на формування міцніших і здоровіших лісів, здатних краще протистояти таким загрозам, як лісові пожежі.
Для підтримки цієї мети Європейська Комісія також поширює рекомендації щодо ближчого до природи лісівництва, а також щодо лісорозведення та лісовідновлення, які сприяють збереженню біорізноманіття.
До кінця 2027 року Європейська Комісія планує представити найкращі практики управління рослинністю, яка може сприяти поширенню пожеж, водночас забезпечуючи захист видів, середовищ існування та ґрунтів.
Також планується узагальнити ефективні заходи профілактики на основі сталого сільського господарства та управління лісами, спираючись на успішні проєкти, профінансовані Європейським Союзом.
Стійкий ліс – це частина протипожежної стратегії
Європейський підхід до пожеж дедалі тісніше пов’язується з політикою адаптації до зміни клімату.
Стратегія ЄС з адаптації до зміни клімату, ухвалена у 2021 році, закликає до швидших, розумніших та краще скоординованих дій, які мають допомогти людям, природі та економіці справлятися з кліматичними ризиками.
Особливе місце в цьому підході займає відновлення природи.
Здорові екосистеми здатні зменшувати наслідки посух, спеки та повеней. Відновлені ліси, своєю чергою, можуть бути менш вразливими до пожеж і посух, оскільки більша різноманітність деревних видів здатна підвищувати стійкість екосистем.
Цікаво, що європейський підхід виходить далеко за межі власне лісових територій.
Інтеграція дерев у сільськогосподарський ландшафт може сприяти утриманню вологи ґрунтом і зменшенню втрат води. Відновлені водно-болотні угіддя та заплави здатні формувати своєрідний «губчастий» ландшафт, який утримує воду та є стійкішим до посух.
А це, своєю чергою, має значення і для пожежної безпеки: чим краще ландшафт утримує воду, тим більше можливостей він має для уповільнення поширення вогню.
Саме тому питання лісових пожеж дедалі більше виходить за межі суто лісової політики та перетинається з політикою управління водними ресурсами, сільським господарством, природоохороною діяльністю та адаптацією до зміни клімату.
Європа спостерігає за вогнем
Профілактика неможлива без якісної інформації. Одним із ключових інструментів ЄС у цій сфері є Європейська система інформації про лісові пожежі – EFFIS.
Вона підтримує служби, відповідальні за захист лісів від пожеж у державах-членах ЄС та сусідніх країнах, і забезпечує актуальну та достовірну інформацію про пожежну ситуацію в Європі.
Зокрема, щотижня публікуються зведені оновлення щодо поточної ситуації з лісовими пожежами.
EFFIS також має важливе аналітичне значення. Щорічні звіти про лісові пожежі дозволяють оцінювати тенденції, масштаби та особливості пожежної ситуації в європейських країнах.
До роботи з аналізу пожежних тенденцій залучена експертна група з питань лісових пожеж. Вона допомагає Європейській Комісії аналізувати розвиток ситуації та формувати відповідні політичні заходи.
Таким чином, моніторинг стає не просто способом дізнатися, де вже горить. Дані перетворюються на основу для прогнозування, планування та формування політики.
Коли пожежа вже почалася
Навіть найкраща профілактика не може повністю усунути ризик масштабних пожеж. Тому друга складова європейської системи – готовність до реагування.
Ключову роль тут відіграє Механізм цивільного захисту ЄС, який координує загальноєвропейську допомогу під час криз.
Показовим є те, що у 2007–2019 роках 30% усіх запитів на допомогу через цей механізм були пов’язані саме з лісовими пожежами.
У 2019 році Механізм цивільного захисту був посилений системою rescEU. Вона створила додатковий європейський резерв ресурсів для реагування, зокрема пожежних літаків та гелікоптерів.
Ще одним важливим елементом є Центр координації реагування на надзвичайні ситуації – ERCC. Він здійснює моніторинг ризиків лісових пожеж та інших надзвичайних ситуацій у Європі, використовуючи інформацію національних і європейських систем моніторингу, зокрема EFFIS.
Отже, європейська модель поєднує супутниковий та інформаційний моніторинг, експертний аналіз, національні служби реагування та спільні європейські ресурси.
Natura 2000 також має адаптуватися до вогню
Зростання пожежної небезпеки змушує переглядати навіть підходи до управління природоохоронними територіями.
У березні 2026 року Європейська Комісія опублікувала нові рекомендації, покликані допомогти державам-членам адаптувати мережу охоронюваних природних територій Natura 2000 до зростаючого тиску зміни клімату, включаючи лісові пожежі.
Це показує ще одну важливу тенденцію: сучасна природоохоронна політика має враховувати не лише збереження екосистем у їхньому нинішньому стані, а й здатність цих екосистем переживати нові кліматичні ризики.
Інакше кажучи, захист природи дедалі більше означає також підготовку природи до змін.
Після вогню робота не закінчується
Лісова пожежа завершується не в момент, коли загасили останнє полум’я.
Після пожежі залишається пошкоджений ландшафт, змінюється стан ґрунтів, рослинності та водного режиму, виникають ризики ерозії та подальшої деградації екосистем.
Тому відновлення є невіддільною частиною європейського підходу до управління пожежними ризиками.
Саме тут знову проявляється взаємозв’язок між здоров’ям екосистем та їхньою стійкістю. Відновлення має бути спрямоване не просто на повернення деревного покриву, а на формування екосистем, здатних краще протистояти майбутнім посухам, хвилям спеки та пожежам.
Це означає, що питання «що посадити після пожежі?» поступово доповнюється значно ширшим питанням: «якою має бути екосистема, щоб наступного разу вона була стійкішою?»
Від пожежі – до управління ризиком
Європейський досвід демонструє важливу зміну у підході до лісових пожеж.
Традиційна модель передбачала насамперед виявити пожежу, направити техніку та людей і загасити її. Сучасний підхід значно ширший: зрозуміти, де і чому формується ризик, зменшити його до виникнення пожежі, забезпечити раннє виявлення, підготувати сили реагування, координувати допомогу та відновити екосистему після пожежі.
При цьому пожежна безпека дедалі тісніше пов’язується з кліматичною адаптацією, відновленням природи, управлінням водними ресурсами, сільським господарством, лісівництвом та просторовим плануванням.
Саме в цьому полягає одна з ключових ідей нової європейської політики: лісову пожежу слід розглядати як прояв ширшого стану ландшафту та його здатності протистояти кліматичним викликам.
І тому ефективна система протидії пожежам починається задовго до появи полум’я – із моніторингу, знань, правильно організованого управління територіями, здорових екосистем та готовності до спільних дій.
А закінчується вона не тоді, коли згас останній осередок, а тоді, коли пошкоджена територія отримує шанс відновитися і стати стійкішою до наступних викликів.
У світі, де кліматичні ризики зростають, боротьба з лісовими пожежами поступово перетворюється на боротьбу за стійкість усього ландшафту.
Джерело:
Огляд підготовлено Відділом аналітики у лісовій галузі ДП «ЛІАЦ» на основі матеріалів, що знаходяться на офіційному сайті Європейської Комісії за посиланням: https://environment.ec.europa.eu/topics/forests/forest-fires_en#:~:text=Policies%20to%20protect%20the%20EU’s%20forests%20against%20fire,-The%20EU%20Forest&text=The%20EU%20is%20working%20on,faster%2C%20smarter%20and%20more%20systemic. (дата доступу 23.09.2026)