25-28 листопада 2023 року в Дубаї відбулося засідання 10-ї робочої групи зі сприяння (10-а FWG) Платформи місцевих громад і корінних народів (LCIPP) «Шлях до UNFCCC COP28». З цієї нагоди Піраван Вонгнітісатапорн, представник Таїландського програмного офісу Фонду Пакт корінних народів Азії (AIPP), назвав Індонезію прикладом для наслідування кліматичної стійкості на основі громад, особливо корінних громад.
На зустрічі, в якій взяли участь представники 14 регіональних громад корінних народів світу, Індонезію, яка входить до Регіональної групи ООН для Азіатсько-Тихоокеанського регіону, представляв Бамбанг Супріянто, генеральний директор соціального лісництва та екологічних партнерств, який представив рекомендації щодо розвитку визнання програм корінних народів і соціального лісництва, а також багатосторонньої співпраці в зусиллях із розширення прав і можливостей, заснованих на місцевій мудрості для сталого розвитку лісів та альтернативних засобів до існування.
Бамбанг сказав, що Індонезія є багатою країною, яка має 1128 етнічних груп, 718 мов, поширених у 76 655 селах на архіпелазі, який став столицею розвитку країни через девіз «Bhinneka Tunggal Ika» (Єдність у різноманітності). Це підкріплюється положеннями, викладеними в Законі № 41 від 1999 року про лісове господарство, де зазначено, що існування громад звичаєвого права та їх територій визнається державою та визначається через регіональні правила.
Водночас, продовжив він, громади, які не відносяться до категорії громад звичаєвого права, визнаються місцевими громадами. Існування цих місцевих громад визнається через Програму соціального лісництва, яка спрямована на надання доступу до управління лісами громадам, які проживають у лісових районах, а також зусилля щодо подолання бідності.
Бамбанг також сказав, що з 2016 по 2023 рік уряд Індонезії прийняв 131 указ про ліси, поширений у 18 провінціях і 40 районах із загальною площею близько 244 195 гектарів і залучив 76 079 голів сімей. Тим часом, у 2023 році буде додатково 23 звичайних ліси площею 90 873 гектарів, з орієнтовною площею звичайних лісів у 836 141 гектарів, розподілених у 16 провінціях.
Базуючись на цій презентації, представник Таїландського програмного офісу Фонду Пакт корінних народів Азії (AIPP), Піраван Вонгнітісатапорн похвалив і оцінив те, що зробив уряд Індонезії.
«На щастя, в Індонезії є уряд, який активно визнає традиції корінного населення, що відрізняється від Таїланду. Тому Індонезія може стати зразком для наслідування для міжнародного світу», – сказав пан. Піраван Вонгнітісатапорн, представник Таїландського програмного офісу Фонду Пакт корінних народів Азії (AIPP).
На збільшення кількості та площі звичайних лісів в Індонезії вплинула співпраця між центром і регіонами, яка заохочувала видання регіональних положень для спільнот звичаєвого права та здійснення польової перевірки Інтегрованою командою. Ця стратегія є важливим проривом, тому немає сумніву, що з кожним роком зростатиме визнання правових громад корінних народів і масштабів їхніх територій проживання.
Мета для соціального лісництва в Індонезії становить 12,7 мільйона гектарів, поширених у прибережних лісових екосистемах, торфовищах і наземних лісах, і до вересня 2023 року уряду вдалося розповсюдити 9642 одиниці соціальних дозволів на лісорозведення на площі ± 6,3 мільйона гектарів та поширюється на всі функції лісів, якими керують 1,3 мільйона голів сімей або майже 5 мільйонів людей як бенефіціари.
У той же час, соціальне лісове господарство також здійснюється в Непалі, тільки відмінність полягає в тому, що окрім надання доступу до державного управління лісами, уряд також надає допомогу та доступ до капіталу та ринків.
«Це повний пакет для продуктивності та додаткової вартості для альтернативних засобів до існування», — сказала Пема Вангмо Лама, координатор програм Національної федерації корінних жінок (NIWF) Непалу.
Крім того, Бамбанг також підкреслив, що після створення звичайних лісів необхідно надати допомогу, щоб місцева мудрість і традиційні знання могли підтримуватися громадами корінних народів шляхом спільної роботи багатьох зацікавлених сторін за підтримки APBN, APBD, а також багатосторонніх фондів і благодійності.
Стурбованість широкої громадськості проявляється у формі зміцнення звичайних лісів через філантропічне фінансування, координоване Агентством з управління фондами навколишнього середовища (BPDLH), яке залучило філантропічне фінансування від 4 (чотирьох) міжнародних установ для підтримки 108 корінних громад. Інший багатопартійний бюджет передбачає фінансування скорочення викидів на основі виплат, заснованих на результатах, від Зеленого кліматичного фонду та Норвегії.
Крім того, уряд Індонезії також співпрацює з міжнародними установами, а саме: KfW, а також Світовим банком через проект лісової програми в Санггау, Західний Калімантан та проект соціального зміцнення лісового господарства в 4 (чотирьох) провінціях з метою збільшення кількості зацікавлених сторін через заходи допомоги, такі як: підвищення потенціалу місцевих громад і корінних народів, сприяння та зміцнення засобів до існування, а також покращення сталого управління лісами.
Щодо внеску соціального лісництва у скорочення викидів, то зазначено: «Ми розрахували лісистість 4,06 мільйона гектарів цільових показників соціального лісового господарства та іншого землекористування (FOLU) протягом періоду з 2016 по 2021 роки порівняно з періодом з 2006 по 2015 рік, як FREL (референтний рівень викидів лісів), впровадження соціального лісництва може сприяти викиду 31,9 мільйона тонн CO2 для збільшення національних запасів вуглецю для досягнення чистого поглинання FOLU», – сказав Бамбанг.
На завершення Бамбанг підкреслив, що роль громади є дуже важливою у пом’якшенні зміни клімату через програму соціального лісництва, враховуючи, що коли громада має соціальні інвестиції в ліси, призначені для громади, і отримує користь від лісу, тоді «автоматично» громада збереже свою лісову територію та захистить її від лісових пожеж та незаконних рубок.
Підсумовуючи, Індонезія визначається не лише як країна з багатоманітною природою, але і як суспільство, що демонструє, як визнання прав громад, зокрема корінних, може бути ключем до стійкості громад в умовах зміни клімату.