Європейський Союз поступово завершує формування нової глобальної моделі торгівлі природними ресурсами. Якщо ще кілька років тому Регламент ЄС щодо запобігання знелісненню та деградації лісів (EUDR) сприймався передусім як екологічна ініціатива, то сьогодні дедалі очевидніше, що його справжній масштаб значно ширший. Йдеться про трансформацію всієї архітектури міжнародної торгівлі, де ключовими категоріями стають цифрова простежуваність, достовірність даних, геопросторова інформація та прозорість ланцюгів постачання.
Останні матеріали Європейської Комісії демонструють: світ уже вступив не у фазу підготовки до EUDR, а у фазу його практичного впровадження. Причому ця трансформація охоплює не лише держави-члени ЄС, а й десятки країн-виробників на різних континентах.
Ліси залишаються одним із ключових фронтів кліматичної політики
Європейський Союз розглядає боротьбу зі знелісненням як невіддільну складову глобальної кліматичної політики. Ця позиція ґрунтується на виконанні Паризької кліматичної угоди, Конвенції про біологічне різноманіття, Декларації лідерів Глазго щодо лісів і землекористування та Цілей сталого розвитку ООН.
Особливої ваги ця тема набула після 30-ї Конференції сторін Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (COP30) у Белені, де було запропоновано міжнародну дорожню карту із досягнення амбітної мети – розпочати відновлення процесів знеліснення до 2030 року.
Підстави для такої політики є надзвичайно серйозними.
Згідно з Глобальною оцінкою лісових ресурсів ФАО за 2025 рік, після певного покращення у 2010 – 2020 роках світ знову зіткнувся зі зростанням чистих втрат лісів. Якщо протягом попереднього десятиліття щорічні втрати становили близько 3,6 млн гектарів, то нині вони перевищують уже 5 млн гектарів щороку.
Основною причиною цього процесу залишається розширення площ сільськогосподарських угідь.
Саме тому у 2023 році Європейський Союз ухвалив Регламент EUDR, покликаний мінімізувати власний внесок у глобальне знеліснення шляхом встановлення нових вимог до продукції, що надходить на європейський ринок або експортується з нього.
Категорії товарів, які визначають майбутнє світових ланцюгів постачання
На перший погляд перелік товарів, охоплених EUDR, є досить вузьким:
- велика рогата худоба;
- какао;
- кава;
- пальмова олія;
- соя;
- каучук;
- деревина.
Проте саме ці сім товарів, за оцінками міжнародних досліджень, відповідали приблизно за 70 % усіх випадків знеліснення, пов’язаного із сільським господарством, у 2015–2020 роках.
Таким чином, Регламент концентрується саме там, де екологічний ефект може бути найбільшим.
Однак найважливішим є навіть не перелік товарів.
Головною новацією EUDR стала зміна самої логіки Регламенту.
Тепер підприємство повинно не просто заявити про законність походження продукції.
Воно повинно це довести цифровими доказами.
Саме тому центральними елементами Регламенту стали:
- геолокація місця виробництва;
- простежуваність кожної партії;
- цифрові декларації належної перевірки;
- інтегровані інформаційні системи;
- супутниковий моніторинг;
- оцінка ризиків.
Світ уже перебудовується під нові правила
Одним із найважливіших висновків останнього огляду Європейської Комісії є те, що EUDR вже став каталізатором масштабних реформ далеко за межами Європейського Союзу.
За інформацією Forest Trends, станом на лютий 2026 року щонайменше 25 країн-виробників реалізують понад 60 державних ініціатив, спрямованих на підготовку до виконання вимог EUDR.
Причому більшість із цих реформ значно виходять за межі власне експортного контролю.
Вони охоплюють:
- реформування земельного кадастру;
- уточнення прав власності;
- цифровізацію державних реєстрів;
- модернізацію систем простежуваності;
- розвиток геопросторової інфраструктури;
- створення сучасних систем сертифікації.
Фактично EUDR стимулює цифрову модернізацію державного управління.
Від Африки до Латинської Америки: цифрові рішення стають новим стандартом
Особливо показовим є досвід окремих країн.
В Ефіопії вже працює цифрова система відстеження кави, яка супроводжує продукцію від ферми до експорту та використовує мобільні застосунки для збору геопросторових даних.
Гана реалізувала систему простежуваності какао, яка поєднує реєстри фермерів із експортними потоками.
Кенія активно використовує технології дистанційного зондування Землі.
Кот-д’Івуар спільно зі Спільним дослідницьким центром Європейської Комісії створив високоточні національні карти землекористування.
Аргентина розробила платформу VISEC для відстеження експорту сої.
Бразилія впровадила систему Selo Verde, яка інтегрує екологічні реєстри із даними фермерських господарств.
Гондурас уже експортує до Європи повністю простежувану каву, використовуючи відкриту цифрову інфраструктуру.
Таїланд створив єдину платформу EUDR THAI, що акумулює інформацію щодо всіх семи товарів, охоплених Регламентом.
Малайзія та Індонезія модернізують власні національні стандарти сталого розвитку та інтегровані системи простежуваності.
Усі ці приклади мають спільну рису.
Світ дедалі більше інвестує не лише у виробництво продукції.
Світ інвестує у виробництво достовірних цифрових даних.
Новий вимір цифрової економіки
Особливістю нинішнього етапу є те, що Європейський Союз активно підтримує ці зміни.
Фінансування технічної допомоги, навчальні програми, підтримка малих виробників, розвиток цифрової інфраструктури, гармонізація стандартів – усе це стало невіддільною частиною міжнародної політики ЄС.
Паралельно держави-члени Європейського Союзу адаптують власне законодавство, проводять навчання бізнесу, модернізують ІТ-системи та здійснюють так звані «пробні запуски» процедур належної перевірки разом із підприємствами.
Іншими словами, Європа тестує систему ще до початку її повного застосування.
Саме так формується передбачуваність регулювання.
Супутники стають новими аудиторами
Окремої уваги заслуговує розвиток глобальної системи дистанційного моніторингу.
Спільний дослідницький центр Європейської Комісії (JRC) створив новий глобальний шар лісового покриву із просторовою роздільною здатністю 10 метрів, який відповідає визначенню лісу, закладеному в EUDR.
Карта створена шляхом інтеграції кількох супутникових джерел і постійно оновлюється.
Фактично Європейський Союз формує незалежний глобальний цифровий механізм перевірки інформації.
Паралельно швидко розвивається і приватний сектор, який пропонує дедалі більше комерційних геопросторових сервісів для оцінки ризиків знеліснення.
Це означає, що цифрова перевірка походження товарів поступово стає звичайною бізнес-практикою.
Що означають ці процеси для України?
Для України всі ці тенденції мають надзвичайно важливе стратегічне значення.
Світова практика переконливо демонструє: конкурентоспроможність держав дедалі більше визначатиметься не лише природними ресурсами, а й рівнем розвитку цифрових систем управління ними.
У цьому контексті розвиток Єдиної державної системи електронного обліку деревини, електронного лісорубного квитка, електронного сертифіката про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів, інтеграція в існуючі цифрові системи геолокації місць заготівлі та розвиток електронних сервісів для експортерів повністю відповідають світовим тенденціям.
Особливо показово, що більшість міжнародних прикладів розвитку простежуваності базуються саме на тих елементах, які вже впроваджуються в Україні:
- цифрова ідентифікація походження продукції;
- геопросторові координати;
- інтегровані державні інформаційні системи;
- автоматизований обмін даними;
- цифрові документи.
Таким чином, Україна має всі передумови не лише адаптуватися до вимог EUDR, а й інтегруватися у нову цифрову екосистему міжнародної торгівлі.
EUDR як глобальний стандарт цифрового управління природними ресурсами
Найважливіший висновок із сучасного етапу впровадження EUDR полягає у тому, що цей Регламент більше не можна розглядати виключно як інструмент боротьби зі знелісненням.
Він поступово трансформується у глобальний стандарт цифрового управління природними ресурсами.
Фактично формується нова модель міжнародної торгівлі, де головною конкурентною перевагою стає не лише якість продукції, а й якість цифрової інформації про неї.
Світ переходить від економіки фізичних товарів до економіки підтверджених цифрових даних.
Для України це означає, що цифровізація лісового сектору перестає бути питанням внутрішньої модернізації. Вона стає стратегічною умовою інтеграції до європейського ринку, забезпечення експортної конкурентоспроможності та зміцнення довіри міжнародних партнерів.
Саме тому EUDR слід розглядати як каталізатор переходу до нової моделі управління природними ресурсами, де прозорість, простежуваність і цифрова довіра стають основою сталого економічного розвитку.
Джерело:
Огляд підготовлено Відділом аналітики у лісовій галузі ДП «ЛІАЦ» на основі матеріалів, що знаходяться на офіційному сайті Європейської Комісії https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=celex%3A52026DC0191 (дата доступу 17.07.2026)