Від географічної точки на карті – до доказу відповідального походження продукції. Чому точна геолокація виробничих ділянок стає одним із ключових інструментів нової європейської моделі простежуваності?
Європейський Союз послідовно змінює підходи до міжнародної торгівлі продукцією, виробництво якої може бути пов’язане з вирубуванням або деградацією лісів. Одним із найважливіших інструментів цієї політики став Регламент ЄС 2023/1115 – EUDR (EU Deforestation Regulation), спрямований на недопущення потрапляння на ринок Європейського Союзу продукції, пов’язаної зі знелісненням і деградацією лісів.
Регламент охоплює сім основних товарних категорій: велику рогату худобу, какао, каву, пальмову олію, каучук, сою та деревину, а також визначені в його Додатку I похідні продукти.
Для допуску відповідної продукції на ринок ЄС або її експорту з Європейського Союзу необхідно підтвердити дві принципові умови: продукція не пов’язана зі знелісненням після 31 грудня 2020 року, а її виробництво відповідає законодавству країни походження.
Однак як перевірити ці твердження? Як встановити, на якій саме земельній ділянці вирощено сировину або з якої лісової ділянки заготовлено деревину? Як переконатися, що продукція не походить із території, де після визначеної дати відбулося знеліснення або, у випадку деревини, деградація лісів?
Відповідь EUDR – геолокація.
ГЕОЛОКАЦІЯ – ОСНОВА ПРОСТЕЖУВАНОСТІ
Геолокація в межах EUDR – це визначення географічного розташування земельних ділянок, на яких було вироблено відповідну сировину. Для деревини йдеться про ділянки, з яких її заготовлено.
Саме ця інформація дає змогу пов’язати конкретну продукцію з місцем її походження, а відтак – перевірити її відповідність екологічним і правовим вимогам Регламенту.
Відповідно до статті 9 EUDR оператори повинні збирати та мати у своєму розпорядженні геолокаційні дані всіх земельних ділянок, на яких було вироблено відповідну сировину, що міститься у продукції або використовувалася для її виготовлення. Разом із геолокацією необхідно зазначати дату або період виробництва.
Якщо продукція сформована із сировини, отриманої з кількох різних ділянок, необхідно надати інформацію про кожну з них. Отже, йдеться не про одну умовну координату постачальника, підприємства чи місця зберігання, а про можливість встановити походження всієї сировини, охопленої відповідною партією продукції.
Для деревини це має особливе значення: інформація про місце заготівлі повинна залишатися пов’язаною з деревиною та продуктами її переробки на наступних етапах ланцюга постачання.
Важливо також розуміти, що геолокація не є самостійним доказом законності заготівлі або відсутності знеліснення. Вона створює просторову основу, на якій оператор може здійснювати перевірку та зіставляти отримані координати з іншими джерелами інформації.
ТРИ ВИМІРИ ГЕОЛОКАЦІЇ: ЕКОЛОГІЯ, ЗАКОННІСТЬ І ПРОСТЕЖУВАНІСТЬ
Геолокаційні дані відіграють ключову роль у процедурі належної перевірки (due diligence), яка відповідно до EUDR передбачає збір інформації, оцінювання ризиків та їх мінімізацію.
Їхнє практичне значення можна розглянути за трьома основними напрямами.
- Перевірка ризику знеліснення та деградації лісів
Маючи точні координати виробничої ділянки, оператор може зіставити її географічне розташування з супутниковими знімками, картографічними матеріалами, даними дистанційного зондування Землі та іншими доступними просторовими джерелами.
Це дає змогу дослідити стан відповідної території на дату відліку – 31 грудня 2020 року – та перевірити, чи відбувалися після цієї дати зміни, які можуть свідчити про порушення вимог Регламенту.
Для деревини особливо важливим є визначення того, чи не спричинила заготівля деградацію лісів після встановленої дати. EUDR передбачає окреме визначення деградації лісів, зокрема у зв’язку з перетворенням первинних лісів або природно відновлюваних лісів на плантаційні ліси чи інші лісисті території.
Геопросторовий аналіз також може допомогти виявляти потенційні проблемні ділянки, перевіряти інформацію про зміни лісового покриву та реагувати на повідомлення про можливі порушення.
- Перевірка дотримання законодавства країни виробництва
EUDR вимагає не лише підтвердження того, що продукція не пов’язана зі знелісненням, а й доказів її законного виробництва.
У цьому контексті геолокація допомагає перевіряти, чи відповідає місце виробництва або заготівлі вимогам національного законодавства.
Наприклад, координати ділянки можуть бути зіставлені з межами природоохоронних територій, зонами з особливим режимом використання, кадастровими даними, картами землекористування та іншою офіційною просторовою інформацією.
Для лісового сектору це створює можливість додатково перевіряти відповідність місця заготівлі встановленим правовим обмеженням, а також зіставляти географічні дані з дозвільними документами та відомостями про походження деревини.
Водночас сама наявність координат не доводить законність діяльності. Для такого висновку потрібні належні документи та перевірка відповідності законодавству країни виробництва.
- Контроль ланцюга постачання та запобігання змішуванню продукції
Один із найбільш складних викликів EUDR – забезпечити, щоб продукція, яка відповідає вимогам Регламенту, не змішувалася із сировиною невідомого походження або продукцією, пов’язаною з територіями, де відбулося знеліснення чи деградація лісів.
Саме тому Регламент приділяє увагу складності ланцюга постачання, можливості обходу його вимог та ризику змішування продукції.
Якщо одна партія деревини сформована із сировини з кількох лісових ділянок, інформація про всі ці ділянки має бути доступною для належної перевірки. Відсутність відомостей хоча б про частину походження ускладнює підтвердження відповідності всієї партії.
Отже, повнота геолокаційних даних – це не просто технічна вимога. Це один із механізмів, який допомагає запобігати легалізації продукції невідомого походження через змішування з продукцією, що відповідає вимогам EUDR.
ВІД ЛІСОВОЇ ДІЛЯНКИ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО РИНКУ: ЯК РУХАЮТЬСЯ ГЕОЛОКАЦІЙНІ ДАНІ?
Геолокаційна інформація зазвичай формується на початкових етапах ланцюга постачання – там, де виробник або заготівельник безпосередньо володіє відомостями про місце походження сировини.
Надалі ці дані мають супроводжувати продукцію через усі відповідні етапи постачання, закупівлі, переробки та реалізації.
Для деревини це можна представити як послідовність:
Лісова ділянка → заготівля деревини → первинний облік → закупівля та переробка → формування партії → експорт → розміщення на ринку ЄС.
На кожному етапі важливо зберігати зв’язок між продукцією та ділянкою, з якої походить сировина. Якщо до однієї партії потрапляє деревина з різних ділянок, інформація про всі відповідні місця заготівлі має бути врахована.
Це стосується і продукції, яка після переробки змінює свою форму або стає складовою частиною іншого товару. Переробка не скасовує необхідності простежувати походження сировини, використаної для виготовлення відповідного продукту.
Коли продукція вперше розміщується на ринку ЄС або експортується з нього, відповідний оператор повинен виконати належну перевірку та подати передбачену Регламентом інформацію до Інформаційної системи EUDR.
Важливо уточнити: обов’язок здійснення належної перевірки покладається на відповідного оператора, який першим розміщує продукцію на ринку ЄС або експортує її з ЄС, якщо продукція ще не охоплена попередньою належною перевіркою. Подальші учасники ланцюга постачання виконують обов’язки, визначені для їхньої категорії та ролі відповідно до актуальної редакції Регламенту.
Після подання відповідної заяви Інформаційна система формує реєстраційний номер заяви про належну перевірку (DDS reference number) та пов’язаний із нею ідентифікаційний номер перевірки (verification number). Ці дані використовуються для подальшого підтвердження проходження процедури належної перевірки та простежуваності продукції.
Митні й компетентні органи держав-членів ЄС можуть використовувати відповідні дані для здійснення контролю.
Таким чином, геолокація стає частиною цифрового інформаційного ланцюга, який поєднує фізичне походження сировини з її подальшим рухом на ринку.
ІНФОРМАЦІЙНА СИСТЕМА EUDR: ВІД КООРДИНАТ ДО ЦИФРОВОЇ ЗАЯВИ
Європейська Комісія створила спеціалізовану Інформаційну систему. Вона призначена для подання заяв про належну перевірку (Due Diligence Statements – DDS) та спрощених декларацій відповідно до чинних вимог Регламенту.
Система передбачає кілька способів внесення геолокаційних даних:
- нанесення відповідних точок або ділянок безпосередньо на електронну карту;
- введення координат окремо;
- завантаження координат у цифровому форматі.
Для пакетного завантаження геопросторової інформації Європейська Комісія передбачила формат GeoJSON. Це дає змогу передавати координати та просторові межі ділянок у стандартизованому вигляді, що особливо важливо для компаній, які працюють із великою кількістю виробничих територій.
Водночас використання GeoJSON не означає, що всі внутрішні інформаційні системи підприємств повинні зберігати дані виключно в цьому форматі. Важливо, щоб вони могли коректно підготувати й експортувати геопросторову інформацію у форматі, який підтримує Інформаційна система ЄС.
Для підприємств це означає необхідність заздалегідь перевірити технічну сумісність власних баз даних, картографічних рішень та програмного забезпечення з вимогами європейської системи.
ЯКІСТЬ ДАНИХ, ЇХ ЗБЕРІГАННЯ ТА ЗАХИСТ: ТЕХНІЧНИЙ АСПЕКТ EUDR
Наявність координат сама по собі ще не гарантує якість геолокаційної інформації. Не менш важливими є її точність, повнота, достовірність, актуальність та можливість перевірки.
Для виконання вимог EUDR підприємствам доцільно забезпечити:
- ідентифікацію кожної виробничої або лісової ділянки;
- коректність координат та, де це необхідно, геометрії її меж;
- зв’язок геолокації з відповідною продукцією, партією та документами;
- фіксацію дати або періоду виробництва чи заготівлі;
- можливість перевірки історії змін і джерел отримання даних;
- сумісність із форматом GeoJSON та Інформаційною системою ЄС;
- належне розмежування прав доступу, захист і резервне зберігання інформації.
Відповідно до Регламенту оператори повинні зберігати документацію, пов’язану з належною перевіркою, щонайменше п’ять років. Це стосується не лише геолокаційних відомостей, а й інших документів, записів та матеріалів, які підтверджують виконання відповідних процедур.
Важливо: EUDR передбачає надання геолокації виробничих ділянок, але це не скасовує інших інформаційних вимог Регламенту. Зокрема, оператор повинен збирати відомості про постачальників та інші дані, передбачені статтею 9.
Отже, належне управління геопросторовими даними має бути складовою загальної системи інформаційної безпеки та внутрішнього контролю підприємства.
ЩО ОЗНАЧАЮТЬ ВИМОГИ EUDR ЩОДО ГЕОЛОКАЦІЇ ДЛЯ УКРАЇНИ?
Для України, яка має розвинений лісовий сектор і є важливим постачальником деревини та продукції її переробки на європейські ринки, геолокація – це не лише нова вимога зовнішньої торгівлі. Це також можливість поглибити цифрову трансформацію лісового господарства та підвищити довіру до української деревини.
Європейська Комісія окремо наголошує, що EUDR не покладає безпосередніх обов’язків на виробників у країнах, які не входять до ЄС, якщо вони самостійно не розміщують відповідну продукцію на ринку Європейського Союзу. Водночас європейські оператори можуть вимагати від своїх постачальників інформацію про походження продукції, зокрема геолокаційні дані виробничих ділянок, щоб виконати власні зобов’язання.
Тому українські лісокористувачі, заготівельники, переробники та експортери фактично стають важливими учасниками формування інформаційної основи для підтвердження відповідності продукції вимогам EUDR.
У цьому контексті особливого значення набувають наявні в Україні цифрові інструменти обліку та простежуваності деревини.
Єдина державна система електронного обліку деревини (ЄОД) забезпечує цифрову фіксацію значної частини інформації про походження, облік і рух деревини. Електронний лісорубний квиток, Електронний кабінет експортера та інші цифрові інструменти створюють інформаційне підґрунтя для простежуваності деревини на різних етапах її руху.
Водночас важливо розмежовувати національний електронний облік деревини та належну перевірку за EUDR. Наявність запису в ЕОД або електронного документа сама по собі не означає автоматичного виконання всіх вимог Регламенту ЄС EUDR. Для цього необхідно забезпечити повноту геолокаційних даних, їх відповідність конкретним партіям продукції, наявність доказів законності виробництва та можливість підтвердження наданої інформації відповідно до критеріїв EUDR.
КООРДИНАТИ, ЯКІ ФОРМУЮТЬ ДОВІРУ
EUDR змінює саму філософію підтвердження походження продукції. Якщо раніше основний акцент часто робився на документах, що супроводжують товар, то нова європейська модель вимагає простежити його до конкретного місця виробництва.
Геолокація стає своєрідним цифровим зв’язком між територією, природними ресурсами, виробником, продукцією та її кінцевим ринком. Вона дає змогу перейти від загальних тверджень про відповідальне походження до просторово підтверджуваної інформації.
В новій системі міжнародної торгівлі важливо не лише знати, звідки походить деревина. Важливо мати можливість це довести – достовірними даними, точними координатами та прозорим цифровим ланцюгом простежуваності.
Геолокація – це цифровий доказ походження, інструмент екологічної відповідальності та фундамент довіри до деревини на європейському ринку.
Джерело:
Огляд підготовлено Відділом аналітики у лісовій галузі ДП «ЛІАЦ» на основі матеріалів, що знаходяться на офіційному сайті Європейської Комісії за посиланням: https://environment.ec.europa.eu/topics/forests/deforestation/regulation-deforestation-free-products_en (дата доступу 21.10.2026